21.04.2017 в 19:37

Пишет  Зимний горностай:

Социальная реклама
В Индии создали проект по "усыновлению" животных из приютов. Очень трогательный. И самое приятное, что он не давит на жалость.

смотреть дальше

@темы: честно ворованное ВЕЗДЕ!

---

Интересный хлебушек

20.04.2017 в 07:54

Пишет  Diary best:

Пишет  Мива:

Креативный хлеб
Японский пекарь под псевдонимом Konel Bread создает интереснейшие виды хлеба, каждый из которых обладает своим вкусом. В качестве вдохновения для узоров хлебных рулетов женщина берет рисунки своего сына или цветочные мотивы. Как утверждает автор, все ингредиенты исключительно природного происхождения: шпинат, кокос, свекла и немного красителей для съестных продуктов. При создании подобного хлебного рулета, по всей видимости, используется тот же принцип, что и при готовке суши – каждый цветной узор делается отдельно и выкладывается в нужной позиции в основной массе теста.

Не свое | Не Бест? Пришли лучше!

@темы: честно ворованное ВЕЗДЕ!, кулинарная

---

Закручивают "болты"(( мерзость сплошная((

04.04.2017 в 15:49

Пишет  jams:

ЖЖ окончательно взят под контроль ФСБ. Грядет зачистка нелояльных блогеров
Плохие новости. В очередной раз оказались правы скептики, советовавшие менять ЖЖ на автономный блог. Как известно, в конце декабря 2016 года серверы ЖЖ переехали в Россию. Антон Носик тогда доходчиво объяснил, какие практические последствия это будет иметь для простых пользователей: "Идея перетащить серверы ЖЖ в Россию, «поближе к пользователям», не нова: она впервые посетила моего друга Эндрю Полсона в октябре 2006 года, когда компания <суп> заключила с владельцами платформы договор о поддержке кириллического сегмента. В ту пору мне хватило 5 минут, чтобы на пальцах объяснить наивному американскому другу юридические последствия и угрозы такого шага для авторов, комментаторов и читателей ЖЖ. Так что платформа осталась там, где была, на Западном побережье США, и просуществовала там последующие 10 лет.



За этот период в России успели пересажать не меньше тысячи человек за посты, реплики, лайки, шеры, ретвиты и кросспосты в социальных сетях. но ни одно из обвинительных заключений не основывалось на пользовательских данных, полученных силовиками от администрации сервиса LiveJournal Inc в штате Калифорния. В моём собственном уголовном деле есть переписка сыскарей с той самой администрацией, где содержится вежливый, но категорический отказ в предоставлении моих персональных данных, поскольку запрос не содержал никаких юридических оснований для их раскрытия. Больше оснований для таких отказов нет. Поскольку ЖЖ теперь физически хостится на территории России, вся конфиденциальная информация пользователей сервиса доступна отечественным спецслужбам в режиме реального времени, в соответствии с требованиями СОРМ-2 и СОРМ-3 к российским площадкам".

В середине февраля главным редактором Живого Журнала стал Алексей Королев, работавший до этого в должности заместителя директора вещания на пропагандистском телеканале RT.

Наконец, сегодня, после часового перерыва всем пользователям ЖЖ в ультимативной форме было предложено подписать новое соглашение, полный текст которого размещен здесь. Особо примечательны в нем следующие пункты:

1.1. <...> Использовать Сервис вправе только физические лица, достигшие 14-летнего возраста.

Это, я так понимаю, ответ на участие школьников в недавних акциях протеста в Москве и регионах?

5.1. Технические данные, передаваемые Сервису программным обеспечением Пользователя, а также иные данные, передаваемые Пользователем Сервису, будут доступны Администрации и могут использоваться последней по своему усмотрению незапрещенными законом способами, в том числе для таргетинга демонстрируемой Пользователю рекламы.

То есть любые наши данные могут использоваться как и где угодно.

6.1.1. Администрация оставляет за собой право удалить Аккаунт и Блог если доступ к Блогу не осуществляется Пользователем более 6 месяцев подряд или был ограничен в течение того же срока в связи с нарушением Соглашения.

То есть стоит вам, к примеру, не дай Бог заболеть или уехать в продолжительную командировку или на стажировку в другую страну, где нужна полная погруженность в ваше занятие и нет времени на соцсети, администрация ресурса через полгода удалит ваш блог, даже если вы вели его десять и более лет.

6.3. Администрация обращает внимание Пользователя, что в соответствии с ч. 3 ст. 10.1 Федерального закона Российской Федерации № 149-ФЗ Администрация обязана независимо от волеизъявления Пользователя хранить и предоставлять по законным запросам уполномоченных органов:

6.3.1. информацию о фактах приема, передачи, доставки и (или) обработки голосовой информации, письменного текста, изображений, звуков, видео- или иных электронных сообщений Пользователей и информацию о совершивших перечисленные действия Пользователях — в течение одного года с момента окончания осуществления таких действий;

То есть любому менту или чинуше предоставят по первому требованию любую информацию о вас - все ваши подзамочные посты, личные сообщения и т.д. и т.п.

7.4. Администрация обращает внимание Пользователя, что если доступ Блогу (странице Блога) составит более трех тысяч пользователей сети «Интернет» в течение суток, на Пользователя будут распространяться требования ст. 10.2 Федерального закона Российской Федерации № 149-ФЗ.

То есть если раньше администрация ресурса сопротивлялась этому идиотскому закону и даже скрыла количество подписчиков у тех блогеров, у кого оно превышало 2500, то теперь в проскрипционный список будут заносить всех более-менее читаемых блогеров уже автоматически.

9. Размещая Контент, Пользователь:

9.1.3. Обязуется отмечать Контент, не допустимый в соответствии законодательством РФ для распространения среди детей (от 0 до 18 лет), как материал для взрослых, используя функциональность Сервиса.

Представляете, что теперь под каждым постом с ненормативной лексикой или с какими-то намеками на эротику или насилие (понимать это можно очень широко) надо ставить маркировку: 18+. Это же наверняка будет касаться постов с упоминанием алкоголя и курения и т.п. Открывается широчайший простор для произвола и цензуры. Сетевые мизулины найдут крамолу почти в любой записи. Напомню, что госпожа Мизулина, которая пересела из депутатского в сенаторское кресло, к примеру, два года назад предлагала поставить маркировку 18+ на фильмы "Хоббит" и "Властелин колец", поскольку в них содержатся сцены насилия.



9.2. Пользователю запрещено:

9.2.7. размещать рекламу и/или политическую агитацию, если иное специально не установлено отдельным соглашением между Пользователем и Администрацией;

То есть если вы будете пиарить Путина, ОНФ и "Единую Россию", то это в порядке вещей, а вот если напишете пост в поддержку Навального или будете агитировать прийти на митинг оппозиции, то это сочтут "политической агитацией" и вас забанят.

Размещать рекламу, зарабатывая тем самым на блоге, теперь тоже запрещено. Возможно, это немного и очистит топ ЖЖ от мусора, но убьет к нему интерес у тех немногих, кто вообще пытался в последнее время работать на этой площадке.

10.5. Администрация вправе ограничить доступ Пользователя к любой из функций Сервиса, а также ограничивать или запрещать использование API, размещение ссылок на сторонние ресурсы, и предпринимать иные действия, направленные на защиту Сервиса от воздействия факторов, представляющих, реально или потенциально, угрозу для Пользователей, нормальной работы Сервиса и политике Администрации. Администрация реализует указанные меры по собственному усмотрению и не несет ответственности за возможные негативные последствия таких мер для Пользователя или третьих лиц.

10.6. Администрация вправе по своему усмотрению и без предварительного уведомления Пользователя дополнять, сокращать или иным образом изменять функциональность Сервиса и порядок его предоставления.

Ссылки на сторонние сайты теперь тоже размещать нельзя?! А любую функцию вам смогут ограничить без предупреждения, каких-либо объяснений и просто когда сочтут нужным.

12. Реклама.
12.1. Если иное специально не установлено отдельным соглашением между Пользователем и Администрацией, Администрация может без дополнительного уведомления и без какой-либо компенсации Пользователю размещать рекламу на Сервисе, включая страницы Блогов/Сообществ.
12.2. Администрация вправе в любое время изменять способ, вид и количество рекламы, размещаемой на Сервисе.
12.3. Участие Пользователя в рекламируемых на Сервисе акциях и мероприятиях, а также приобретение Пользователем рекламируемых на Сервисе товаров, работ или услуг порождает права и обязательства исключительно между Пользователем и лицом, реализующим соответствующий товар, работу, услуг или проводящим акцию или мероприятие.
12.4. Размещение Пользователем на Сервисе Контента рекламного характера (обещание осуществить такое размещение) не влечет никаких обязательств для Администрации.
12.5. Администрация вправе отправлять Пользователю по указанным им адресам электронной почты информацию, касающуюся Сервиса, а также рекламу третьих лиц.

То есть вы будете вести блог, а вас будут засыпать рекламой и спамом какого угодно качества и объема, которые будет везде, включая ваш почтовый ящик.

Вы знаете, друзья, когда я все это прочел, то я просто о**ел - не знаю даже, как и выразиться более культурно. В январе я ссылался на прогноз SMM-аналитиков относительно деградации ЖЖ в 2017-2018 гг.: "Livejournal окончательно потеряет статус ТОПовой блог-площадки. Серьезное снижение популярности, дальнейший отток авторов на другие площадки". Но тогда я не думал, что убийство ресурса произойдет так быстро. И вот, пожалуйста, в крышку гроба ЖЖ сегодня был забит последний гвоздь. Однако скептикам, которые хоронили ЖЖ и пропагандировали фейсбук, не стоит очень уж торжествовать, поскольку очевидно, что после убийства живого журнала - фейсбуку, твиттеру, ютьюбу и другим аналогичным сервисам в России тоже останется существовать недолго.

philologist.livejournal.com/9222572.html

@темы: Грустно, Дiйснiсть, честно ворованное ВЕЗДЕ!

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

29.03.2017 в 08:55

Пишет  Diary best:

Пишет  priest_sat:

тут.

20 отвлекающих маневров, с помощью которых нарциссы, социопаты и психопаты манипулируют вами и затыкают вам рот.

Деструктивные люди — носители злокачественного нарциссизма, психопатии иантисоциальных черт — часто демонстрируют неадекватное поведение в отношениях, в результате эксплуатируя, унижая и обижая своих партнеров или партнерш, родных и близких.

Они используют множество отвлекающих маневров, призванных дезинформировать жертву и переложить на нее ответственность за происходящее.

Этими приемами пользуются не только нарциссические личности, но именно склонные к доминированию нарциссы прибегают к ним особенно часто, чтобы избежать ответственности за свои действия.

Итак, вот 20 отвлекающих маневров, с помощью которых нездоровые люди унижают и заставляют вас молчать.

1. Газлайтинг.

Газлайтинг — это манипулятивный прием, который проще всего проиллюстрировать такими типичными фразами: «Не было такого», «Тебе показалось» и «Ты с ума сошла?». Газлайтинг — пожалуй, один из самых коварных приемов манипуляции, потому что направлен на то, чтобы исказить и подорвать ваше чувство реальности; он разъедает вашу способность доверять себе, и в результате вы начинаете сомневаться в правомерности своих жалоб на оскорбления и плохое обращение.

Когда нарцисс, социопат или психопат использует эту тактику против вас, вы автоматически становитесь на его сторону, чтобы уладить возникший когнитивный диссонанс. В вашей душе борются две непримиримых реакции: либо он ошибается, либо мои собственные чувства. Манипулятор попытается убедить вас, что первое совершенно исключено, а последнее — чистая правда, свидетельствующая о вашей неадекватности.

Чтобы успешно противостоять газлайтингу, очень важно найти опору в собственной реальности: иногда бывает достаточно записать происходящее в дневник, рассказать друзьям или поделиться с группой поддержки. Ценность поддержки со стороны в том, что она может помочь вам вырваться из искаженной реальности манипулятора и посмотреть на вещи самостоятельно.

2. Проекция.

Один верный признак деструктивности — это когда человек хронически не желает видеть свои собственные недостатки и использует всё, что в его силах, чтобы избежать ответственности за них. Это называется проекцией. Проекция представляет собой защитный механизм, используемый для вытеснения ответственности за свои отрицательные черты характера и поведение путем приписывания их другому. Таким образом манипулятор уклоняется от признания своей вины и ответственности за последствия.

Хотя все мы в той или иной степени прибегаем к проекции, клинический специалист по нарциссическому расстройству д-р Мартинес-Леви отмечает, что у нарциссов проекции часто становятся формой психологического насилия.

Вместо того, чтобы признать собственные недостатки, изъяны и проступки, нарциссы и социопаты предпочитают сваливать свои собственные пороки на своих ничего не подозревающих жертв, причем самым неприятным и жестоким образом. Вместо того, чтобы признать, что им не помешало бы заняться собой, они предпочитают внушать чувство стыда своим жертвам, перекладывая на них ответственность за свое поведение. Таким образом нарцисс заставляет других испытывать тот горький стыд, который ощущает по отношению к самому себе.

Например, патологический лжец может обвинить свою партнершу во вранье; нуждающаяся жена может назвать своего мужа «прилипчивым» в попытке выставить зависимым именно его; плохой работник может назвать начальника неэффективным, чтобы избежать правдивого разговора о собственной производительности.

Самовлюбленные садисты обожают играть в «перекладывание вины». Цели игры: они выигрывают, вы проигрываете, итог — вы или весь мир в целом виноваты во всем, что случилось с ними. Таким образом, вам приходится нянчить их хрупкое эго, а в ответ вас толкают в море неуверенности и самокритики. Классно придумано, да?

Решение? Не «проецируйте» собственное чувство сострадания или сочувствия на деструктивного человека и не принимайте его ядовитых проекций на себя. Как пишет специалист по манипуляциям д-р Джордж Саймон в своей книге «В овечьей шкуре» (2010), проецирование собственной совестливости и системы ценностей на других может поощрить дальнейшую эксплуатацию.

Нарциссы на крайнем конце спектра, как правило, совершенно не заинтересованы в самоанализе и переменах. Важно как можно скорее разорвать всякие отношения и связи с деструктивными людьми, чтобы опереться на собственную реальность и начать ценить себя. Вы не обязаны жить в клоаке чужих дисфункций.

3. Адски бессмысленные разговоры.

Если вы надеетесь на вдумчивое общение с деструктивной личностью, вас ждет разочарование: вместо внимательного собеседника вы получите эпический мозготрах.

Нарциссы и социопаты используют поток сознания, разговоры по кругу, переход на личности, проекцию и газлайтинг, чтобы сбить вас с толку и запутать, стоит вам только в чем-то не согласиться или оспорить их. Это делается для того, чтобы дискредитировать, отвлечь и расстроить вас, увести в сторону от главной темы и заставить испытывать чувство вины за то, что вы — живой человек с реальными мыслями и чувствами, которые смеют отличаться от их собственных. В их глазах вся проблема — в вашем существовании.

Достаточно десяти минут спора с нарциссом — и вы уже гадаете, как вообще в это ввязались. Вы всего лишь выразили несогласие с его нелепым утверждением, будто небо — красное, а теперь всё ваше детство, семья, друзья, карьера и образ жизни смешаны с грязью. Это потому, что ваше несогласие противоречит его ложному убеждению, будто он всесилен и всезнающ, что приводит к так называемой нарциссической травме.

Помните: деструктивные люди спорят не с вами, они, по сути, спорят сами с собой, вы — лишь соучастник долгого, изнуряющего монолога. Они обожают драматизм и живут ради него. Пытаясь подобрать аргумент, опровергающий их нелепые утверждения, вы лишь подбрасываете дровишек в огонь. Не кормите нарциссов — лучше скормите себе понимание того, что проблема не в вас, а в их оскорбительном поведении. Прекратите общение, как только почувствуете первые признаки нарциссизма, и потратьте это время на что-нибудь приятное.

4. Обобщения и голословные утверждения.

Нарциссы не всегда могут похвастаться выдающимся интеллектом — многие из них вообще не привыкли думать. Вместо того, чтобы тратить время и разбираться в различных точках зрения, они делают обобщения на основании любых ваших слов, игнорируя нюансы вашей аргументации и ваши попытки принять во внимание разные мнения. А еще проще навесить на вас какой-нибудь ярлык — это автоматически перечеркивает ценность любого вашего заявления.

В более широких масштабах обобщения и голословные утверждения часто применяются для обесценивания явлений, которые не вписываются в безосновательные общественные предрассудки, схемы и стереотипы; они также используются для поддержания статус-кво. Таким образом какой-нибудь один аспект проблемы раздувается настолько, что серьезный разговор становится невозможным. Например, когда популярных личностей обвиняют в изнасиловании, многие тут же принимаются кричать о том, что подобные обвинения иногда оказываются ложными. И, хотя ложные обвинения действительно бывают, всё же они довольно-таки редки, а в данном случае действия одного человека приписываются большинству, тогда как конкретное обвинение игнорируется.

Такие повседневные проявления микроагрессии типичны для деструктивных отношений. К примеру, вы говорите нарциссу, что его поведение неприемлемо, а в ответ он тут же делает голословное утверждение о вашей сверхчувствительности или обобщение типа: «Ты вечно всем недовольна» или «Тебя вообще ничего не устраивает», вместо того, чтобы обратить внимание на реально возникшую проблему. Да, возможно, вы иногда проявляете сверхчувствительность — но не менее вероятно, что ваш обидчик проявляет нечувствительность и черствость большую часть времени.

Не отступайте от правды и старайтесь противостоять необоснованным обобщениям, ведь это лишь форма совершенно нелогичного черно-белого мышления. За деструктивными людьми, разбрасывающимися голословными обобщениями, не стоит всё богатство человеческого опыта — лишь их собственный ограниченный опыт вкупе с раздутым чувством собственного достоинства.

5. Намеренное извращение ваших мыслей и чувств до полного абсурда.

В руках нарцисса или социопата ваши расхождения во мнениях, вполне оправданные эмоции и реальные переживания превращаются в недостатки характера и доказательства вашей иррациональности.

Нарциссы сочиняют всяческие небылицы, перефразируя сказанное вами так, чтобы ваша позиция выглядела абсурдной или неприемлемой. Скажем, вы указываете деструктивному другу, что вам не нравится, каким тоном он с вами разговаривает. В ответ он перекручивает ваши слова: «Ах, а ты у нас, значит, само совершенство?» или «То есть я, по-твоему, плохой?» — хотя вы всего лишь выразили свои чувства. Это дает им возможность аннулировать ваше право на мысли и эмоции по поводу их неподобающего поведения и прививает вам чувство вины, когда вы пытаетесь установить границы.

Этот распространенный отвлекающий маневр является когнитивным искажением, которое называют «чтением мыслей». Деструктивные люди уверены, будто им известны ваши мысли и чувства. Они регулярно делают поспешные выводы на основании собственных реакций, вместо того, чтобы внимательно выслушать вас. Они действуют соответствующим образом на основе собственных иллюзий и заблуждений и никогда не извиняются за тот вред, который наносят в результате. Большие мастера вкладывать слова в чужие уста, они выставляют вас носителями совершенно дичайших намерений и мнений. Они обвиняют вас в том, что вы считаете их неадекватными, ещё до того, как вы сделаете замечание по поводу их поведения, и это тоже своеобразная форма упреждающей защиты.

Лучший способ провести четкую границу в общении с подобным человеком — просто сказать: «Я такого не говорил(а)», прекратив разговор, если он продолжит обвинять вас в том, чего вы не делали и не говорили. До тех пор пока деструктивный человек имеет возможность перекладывать вину и уводить разговор в сторону от собственного поведения, он продолжит внушать вам чувство стыда за то, что вы посмели ему в чем-то перечить.

6. Придирки и смена правил игры.

Разница между конструктивной и деструктивной критикой — отсутствие личных нападок и недостижимых стандартов. Эти так называемые «критики» не имеют ни малейшего желания помочь вам стать лучше — им просто нравится придираться, унижать и делать из вас козла отпущения. Самовлюбленные садисты и социопаты прибегают к софизму, который называется «смена правил игры», чтобы гарантировать, что у них есть все основания быть постоянно недовольными вами. Это когда, даже после того, как вы предоставили всевозможные доказательства в подтверждения своего аргумента или приняли все возможные меры для удовлетворения их просьбы, они предъявляют вам новое требование или хотят больше доказательств.

У вас успешная карьера? Нарцисс будет придираться, почему вы до сих пор не мультимиллионер. Вы удовлетворили его потребность в том, чтобы с ним круглосуточно нянчились? А теперь докажите, что можете оставаться «независимой». Правила игры будут постоянно меняться и запросто могут даже противоречить друг другу; единственная цель этой игры — заставить вас добиваться внимания и одобрения нарцисса.

Постоянно завышая планку ожиданий или вовсе заменяя их новыми, деструктивные манипуляторы способны привить вам всепроникающее чувство никчемности и постоянный страх несоответствия. Выделяя один незначительный эпизод или один ваш промах и раздувая его до гигантских размеров, нарцисс вынуждает вас забыть о собственных достоинствах и вместо этого все время переживать из-за своих слабостей или недостатков. Это заставляет вас думать о новых ожиданиях, которым вам теперь придется соответствовать, и в результате вы из кожи вон лезете, чтобы удовлетворить любое его требование, — а в итоге оказывается, что он обращается с вами все так же плохо.

Не ведитесь на придирки и смену правил игры — если человек предпочитает снова и снова обсасывать какой-то незначительный эпизод, при этом не обращая внимания на все ваши попытки подтвердить свою правоту или удовлетворить его требования, значит, им движет вовсе не желание понять вас. Им движет желание внушить вам чувство, что вы должны постоянно стремиться заслужить его одобрение. Цените и одобряйте себя. Знайте, вы — цельная личность, и не должны постоянно чувствовать себя неблагодарной или недостойной.

7. Смена темы, чтобы уйти от ответственности.

Этот маневр я называю «синдром А-как-же-я?». Это буквальное отступление от обсуждаемой темы с целю перевести внимание на совершенно другую. Нарциссам не хочется обсуждать вопрос их личной ответственности, поэтому они уводят разговор в нужную им сторону. Вы жалуетесь, что он не уделяет время детям? Он напомнит вам об ошибке, которую вы допустили семь лет назад. Этот маневр не знает ни временных, ни тематических рамок и часто начинается со слов: «А когда ты…»

На общественном уровне эти приемы используются, чтобы сорвать дискуссии, которые ставят под сомнение статус-кво. Разговор о правах геев, например, может быть сорван, стоит лишь кому-то из участников поднять вопрос о другой насущной проблеме, отвлекая всеобщее внимание от изначального спора.

Как отмечает Тара Мосс, автор книги «Speaking Out: A 21st Century Handbook for Women and Girls», для надлежащего рассмотрения и решения вопросов нужна конкретика — это не значит, что поднятые попутно темы не важны, это просто значит, что для каждой темы есть свое время и свой контекст.

Не отвлекайтесь; если кто-то пытается подменить понятия, используйте метод «заевшей пластинки», как я его называю: продолжайте упорно повторять факты, не уходя в сторону от темы. Переведите стрелки обратно, скажите: «Я сейчас не об этом. Давай не будем отвлекаться». Если не поможет, прекратите разговор и направьте свою энергию в более полезное русло — например, найдите собеседника, не застрявшего в умственном развитии на уровне трехлетнего малыша.

8. Скрытые и явные угрозы.

Нарциссы и прочие деструктивные личности чувствуют себя очень некомфортно, когда их вера в то, что весь мир им обязан, ложное чувство превосходства или колоссальное самолюбие ставятся кем-то под сомнение. Они склонны выдвигать необоснованные требования к другим — и при этом наказывать вас за несоответствие их недостижимым ожиданиям.

Вместо того, чтобы зрело решать разногласия и искать компромисс, они пытаются лишить вас права на собственное мнение, стремясь приучить бояться последствий любого несогласия с ними или несоблюдения их требований. На любое разногласие они отвечают ультиматумом, их стандартная реакция — «делай так, иначе я сделаю эдак».

Если в ответ на ваши попытки обозначить грань или высказать отличное мнение вы слышите приказной тон и угрозы, будь то завуалированные намеки или подробные обещания наказаний, это верный признак: перед вами человек, который уверен, что ему все должны, и он никогда не пойдет на компромисс. Примите угрозы всерьез и покажите нарциссу, что вы не шутите: по возможности задокументируйте их и сообщите в надлежащие инстанции.

9. Оскорбления.

Нарциссы превентивно раздувают из мухи слона, стоит им почуять малейшую угрозу своему чувству превосходства. В их понимании только они всегда правы, и всякий, кто посмеет сказать иначе, наносит им нарциссическую травму, приводящую к нарциссической ярости. По словам д-ра Марка Гулстона, нарциссическая ярость — результат не низкой самооценки, а скорее уверенности в собственной непогрешимости и ложного чувства превосходства.

У самых низких представителей этого типа нарциссическая ярость принимает форму оскорблений, когда им не удается иначе повлиять на ваше мнение или эмоции. Оскорбления — простой и быстрый способ обидеть, унизить и высмеять ваши умственные способности, внешний вид или поведение, попутно лишая вас права быть человеком со своим собственным мнением.

Оскорбления также могут быть использованы, чтобы критиковать ваши убеждения, мнения и идеи. Обоснованная точка зрения или убедительное опровержение внезапно становится «смешным» или «идиотским» в руках нарцисса или социопата, который чувствует себя уязвленным, но не может ничего возразить по существу. Не найдя в себе сил атаковать вашу аргументацию, нарцисс атакует вас самих, стремясь всеми возможными способами подорвать ваш авторитет и поставить под сомнение ваши умственные способности. Как только в ход идут оскорбления, необходимо прервать дальнейшее общение и недвусмысленно заявить, что вы не намерены это терпеть. Не принимайте это на свой счет: поймите, они прибегают к оскорблениям только потому, что им неведомы другие способы донести свою точку зрения.

10. «Дрессировка».

Деструктивные люди приучают вас ассоциировать свои сильные стороны, таланты и счастливые воспоминания с жестоким обращением, разочарованиями и неуважением. С этой целью они как бы невзначай допускают уничижительные высказывания о ваших качествах и свойствах, которыми они сами когда-то восхищались, а также саботируют ваши цели, портят вам праздники, отпуска и выходные. Они могут даже изолировать вас от друзей и близких и сделать вас финансово зависимыми от них. Вас, как собак Павлова, по сути «дрессируют», вырабатывая у вас боязнь делать всё то, что когда-то делало вашу жизнь насыщенной.

Нарциссы, социопаты, психопаты и прочие деструктивные личности делают это, чтобы отвлечь всё внимание на себя и на то, как вы можете удовлетворять их потребности. Если какой-то внешний фактор может помешать им целиком и полностью контролировать вашу жизнь, они стремятся его уничтожить. Им нужно всё время находиться в центре внимания. На этапе идеализации вы были центром мира нарцисса — а теперь нарцисс должен быть центром вашего мира.

Кроме того, нарциссы по природе своей патологически ревнивы и не выносят мысли о том, что что-то может хотя бы на самую малость оградить вас от их влияния. Для них ваше счастье представляет собой все, что недоступно им в их эмоционально скудном существовании. В конце концов, если вы обнаружите, что можете получать уважение, любовь и поддержку от кого-то недеструктивного, то что удержит вас от того, чтобы расстаться с ними? В руках деструктивного человека «дрессировка» — действенный способ заставить вас ходить на цыпочках и всегда останавливаться на полпути к мечте.

11. Клевета и преследование.

Когда деструктивные личности не могут контролировать то, как вы воспринимаете себя, они начинают контролировать то, как другие воспринимают вас; они принимают роль мученика, выставляя вас деструктивными. Клевета и сплетни — это упреждающий удар, призванный разрушить вашу репутацию и очернить ваше имя, чтобы у вас не осталось поддержки на тот случай, если вы всё же решитесь разорвать отношения и уйти от деструктивного партнера. Они даже могут преследовать и изводить вас или ваших знакомых, якобы чтобы «разоблачить» вас; такое «разоблачение» —лишь способ скрыть свое собственное деструктивное поведение, проецируя его на вас.

Иногда сплетни ожесточают друг против друга двоих или даже целые группы людей. Жертва в деструктивных отношениях с нарциссом часто не знает, что о ней говорят, пока отношения длятся, но обычно вся правда выплывает наружу, когда они рушатся.

Деструктивные люди будут сплетничать у вас за спиной (и в лицо тоже), рассказывать о вас гадости вашим или своим близким, распускать слухи, выставляющие вас агрессором, а их — жертвой, и приписывать вам именно такие поступки, обвинения в которых с вашей стороны они больше всего опасаются. Кроме того, они будут методично, скрытно и намеренно обижать вас, чтобы потом приводить ваши реакции в качестве доказательства того, что именно они являются «жертвой» в ваших отношениях.

Лучший способ противодействовать клевете — это всегда держать себя в руках и придерживаться фактов. Это особенно актуально для конфликтных разводов с нарциссами, которые могут специально провоцировать вас, чтобы потом использовать ваши реакции против вас. По возможности документируйте любые формы преследования, запугивания и оскорбления (в т. ч. онлайн), старайтесь общаться с нарциссом только через своего адвоката. Если речь идет о преследовании и запугивании, стоит обратиться к правоохранителям; желательно найти адвоката, который хорошо разбирается в нарциссическом расстройстве личности. Ваша честность и искренность будут говорить сами за себя, когда с нарцисса начнет сползать маска.

12. Бомбардировка любовью и обесценивание.

Деструктивные люди проводят вас через этап идеализации, пока вы не клюнете на приманку и не начнете с ними дружеские или романтические отношения. Тогда они принимаются обесценивать вас, выражая презрение ко всему, что их изначально в вас привлекло. Другой типичный случай — когда деструктивный человек возносит вас на пьедестал и принимается агрессивно обесценивать и унижать кого-то другого, кто угрожает его чувству превосходства.

Нарциссы делают это постоянно: они ругают своих бывших при новых партнерах/партнершах, и со временем начинают относиться к новым с таким же пренебрежением. В конечном итоге любая партнерша нарцисса испытает на себе всё то же, что и предыдущие. В таких отношениях вы неизбежно станете очередной бывшей, которую он будет точно так же поносить при своей следующей подруге. Просто вы этого еще не знаете. Поэтому не забывайте о методе бомбардировки любовью, если поведение вашего партнера с другими резко контрастирует с той приторной слащавостью, которую он демонстрирует в отношениях с вами.

Как советует инструктор по личностному росту Венди Пауэлл, хороший способ противостоять любовным бомбардировкам со стороны человека, который кажется вам потенциально деструктивным, — это не торопиться. Учтите: то, как человек отзывается о других, может предвещать то, как он однажды будет относиться к вам.

13. Превентивная оборона.

Когда кто-то усиленно подчеркивает, что он(а) — «хороший парень» или «хорошая девушка», сразу принимается говорить, что вам стоит «доверять ему (ей)», или ни с того ни с сего уверяет вас в своей честности — будьте осторожны.

Деструктивные и склонные к насилию личности преувеличивают свою способность быть добрыми и сострадательными. Они часто говорят вам, что вы должны им «доверять», без предварительного создания прочной основы для такого доверия. Они могут умело «маскироваться», изображая высокий уровень сочувствия и сопереживания в начале ваших отношений, только чтобы потом раскрыть свою истинную личину. Когда цикл насилия достигает этапа обесценивания, маска начинает сползать, и вы видите их истинную сущность: ужасающе холодную, черствую и пренебрежительную.

Подлинно хорошим людям редко приходится постоянно хвалиться своими положительными качествами — они скорее источают тепло, чем говорят об этом, и знают, что поступки гораздо важнее слов. Они знают, что доверие и уважение — это улица с двусторонним движением, требующая взаимности, а не постоянного внушения.

Чтобы противостоять превентивной обороне, задумайтесь, почему человек подчеркивает свои хорошие качества. Потому что думает, что вы ему не доверяете, — или потому что знает, что не заслуживает доверия? Судите не по пустым словам, а по поступкам; именно поступки сообщат вам, соответствует ли человек перед вами тому, за которого себя выдает.

14. Триангуляция.

Отсылка к мнению, точке зрения или угрозе привлечения постороннего человека в динамику общения называется «триангуляцией». Распространенный прием для утверждения правоты деструктивного индивида и обесценивания реакций его жертвы, триангуляция часто приводит к возникновению любовных треугольников, в которых вы чувствуете себя беззащитной и неуравновешенной.

Нарциссы обожают триангулировать партнера/партнершу с незнакомыми людьми, коллегами, бывшими супругами, друзьями и даже членами семьи, чтобы вызвать в них ревность и неуверенность. Они также используют мнение других, чтобы подтвердить свою точку зрения.

Этот маневр призван отвлечь ваше внимание от психологического насилия и представить нарцисса в положительном образе популярного, желанного человека. Плюс вы начинаете сомневаться в себе: раз Мэри согласна с Томом, выходит, я всё-таки неправа? На самом деле, нарциссы с удовольствием «пересказывают» вам гадости, якобы сказанные о вас другими, при том что сами говорят гадости у вас за спиной.

Чтобы противостоять триангуляции, помните: с кем бы ни триангулировал вас нарцисс, этот человек также триангулирован вашими отношениями с нарциссом. По сути, нарцисс руководит всеми ролями. Ответьте ему собственной «триангуляцией» — найдите поддержку третьей стороны, неподвластной ему, и не забывайте о том, что ваша позиция тоже имеет ценность.

15. Заманить и притвориться невинным.

Деструктивные личности создают ложное чувство безопасности, чтобы им было проще продемонстрировать свою жестокость. Стоит такому человеку втянуть вас в бессмысленную, случайную ссору — и она быстро перерастет в разборки, потому что ему неведомо чувство уважения. Мелкое несогласие может оказаться приманкой, и даже если сначала вы будете сдерживаться в рамках вежливости, то быстро поймете, что им руководит зловредное желание вас унизить.

«Заманив» вас невинным на первый взгляд комментарием, замаскированным под рациональный довод, они начинают играть с вами. Помните: нарциссам известны ваши слабости, неприятные фразы, подрывающие вашу самоуверенность, и больные темы, вскрывающие старые раны, — и они используют эти знания в своих кознях, чтобы спровоцировать вас. После того, как вы проглотите наживу целиком, нарцисс успокоится и будет невинно спрашивать, «в порядке» ли вы, уверяя, что «не хотел» бередить вам душу. Эта напускная невинность застает вас врасплох и вынуждает поверить, что он на самом деле не собирался причинять вам боль, пока это не начинает происходить так часто, что вы не можете дальше отрицать его очевидной злонамеренности.

Желательно сразу понять, когда вас пытаются заманить, чтобы как можно раньше прекратить общение. Распространенные приемы заманивания — провокационные заявления, оскорбления, обидные обвинения или необоснованные обобщения. Доверьтесь интуиции: если какая-то фраза показалась вам какой-то «не такой», и это ощущение не прошло даже после того, как собеседник ее растолковал, — возможно, это сигнал, что стоит не торопясь осмыслить ситуацию, прежде чем реагировать.

16. Проверка границ и тактика пылесоса.

Нарциссы, социопаты и прочие деструктивные личности постоянно проверяют ваши границы, чтобы понять, какие из них можно нарушать. Чем больше нарушений им удастся совершить безнаказанно, тем дальше они зайдут.

Именно поэтому люди, пережившие эмоциональное и физическое насилие, часто сталкиваются с еще более жестоким обращением всякий раз, когда решают вернуться к своим обидчикам.

Насильники нередко прибегают к «тактике пылесоса», как бы «засасывая» свою жертву обратно сладкими обещаниями, поддельными раскаяниями и пустыми словами о том, как они изменяться, только чтобы подвергнуть ее новым издевательствам. В больном сознании обидчика эта проверка границ служит наказанием за попытку противостоять насилию, а также за возвращение к нему. Когда нарцисс пытается начать всё «с нуля», укрепите границы еще сильнее, а не отступайте от них.

Помните: манипуляторы не реагируют на эмпатию и сочувствие. Они реагируют только на последствия.

17. Агрессивные уколы под видом шуток.

Скрытые нарциссы любят говорить вам гадости. Они выдают их за «просто шутки», как бы оставляя за собой право отпускать отвратительные комментарии, сохраняя при этом невинное спокойствие. Но стоит вам разозлиться грубым, неприятным замечаниям, как они обвиняют вас в отсутствии чувства юмора. Это распространенный прием при словесных оскорблениях.

Манипулятора выдает презрительная ухмылка и садистский блеск в глазах: подобно хищнику, играющему с добычей, он получает удовольствие от того, что может безнаказанно обижать вас. Это ведь всего лишь шутка, так? Не так. Это способ внушить вам, что его оскорбления — всего лишь шутка, способ перевести разговор с его жестокости на вашу мнимую сверхчувствительность. В таких случаях важно стоять на своем и дать понять, что вы не потерпите такого обращения.

Когда вы обратите внимание манипулятора на эти скрытые оскорбления, он запросто может прибегнуть к газлайтингу, но продолжайте отстаивать свою позицию, что его поведение неприемлемо, а если не поможет, прекращайте с ним общение.

18. Снисходительный сарказм и покровительственный тон.

Принижение и унижение других — сильная сторона деструктивного человека, и тон голоса — лишь один из многих инструментов в его арсенале. Отпускать в адрес друг друга саркастические ремарки бывает весело, когда это взаимно, но нарцисс прибегает к сарказму исключительно как к способу манипуляции и унижения. А если вас это задевает, значит, вы «излишне чувствительны».

Ничего, что сам он закатывает истерики всякий раз, когда кто-то осмеливается критиковать его раздутое эго, — нет, это именно жертва сверхчувствительна. Когда к вам постоянно относятся как к ребенку и оспаривают каждое ваше высказывание, у вас развивается естественная боязнь выражать свои чувства, не опасаясь выговора. Такая самоцензура избавляет насильника от необходимости затыкать вам рот, потому что вы делаете это самостоятельно.

Столкнувшись со снисходительной манерой поведения или покровительственным тоном, четко и ясно заявите об этом. Вы не заслужили того, чтобы с вами говорили, как с ребенком, и уж тем более вы не обязаны молчать в угоду чьей-то мании величия.

19. Пристыжение.

«Как тебе не стыдно!» — любимая присказка деструктивных людей. Хотя ее можно услышать и от людей вполне нормальных, в устах нарцисса и психопата пристыжение — действенный метод борьбы со всякими взглядами и поступками, угрожающими их безраздельной власти. Он также применяется, чтобы уничтожить и свести на нет чувство собственного достоинства жертвы: если жертва осмелится чем-то гордиться, то внушение ей стыда за этот конкретный признак, качество или достижение может понизить ее самооценку и на корню задушить всякую гордость.

Нарциссы, социопаты и психопаты любят использовать ваши раны против вас самих; они могут даже добиться того, что вам будет стыдно за перенесенные вами обиды или насилие, нанося вам новую психологическую травму. Вы пережили насилие в детстве? Нарцисс или социопат будет внушать вам, что вы это каким-то образом заслужили, или хвастать о собственном счастливом детстве, чтобы вызвать у вас чувства неадекватности и ничтожности. Разве можно придумать лучший способ обидеть вас, чем расковырять старые раны? Как врач наоборот, деструктивный человек стремится углубить вашу рану, а не залечить ее.

Если вы подозреваете, что имеете дело с деструктивным человеком, постарайтесь скрыть от него свои уязвимые стороны или давние психотравмы. Пока он не докажет, что ему можно доверять, не стоит сообщать ему сведения, которые могут быть потом использованы против вас.

20. Контроль.

Самое главное: деструктивные люди стремятся контролировать вас любым доступным способом. Они изолируют вас, управляют вашими финансами и кругом общения, распоряжаются каждым аспектом вашей жизни. Но самый мощный инструмент в их арсенале — это игра на ваших чувствах.

Именно поэтому нарциссы и социопаты создают конфликтные ситуации на ровном месте, лишь бы вы чувствовали себя неуверенно и нестабильно. Именно поэтому они постоянно спорят по мелочам и злятся по малейшему поводу. Именно поэтому они эмоционально замыкаются, а потом снова кидаются вас идеализировать, как только чувствуют, что теряют контроль. Именно поэтому они колеблются между своей истинной и ложной сущностями, а вы никогда не чувствуете себя психологически безопасно, потому что не можете понять, что ваш партнер представляет собой на самом деле.

Чем больше власти они имеют над вашими эмоциями, тем сложнее вам будет доверять своим чувствам и осознавать, что вы стали жертвой психологического насилия. Изучив манипулятивные приемы и то, как они подрывают вашу веру в себя, вы сможете понять, с чем столкнулись, и хотя бы постараться восстановить контроль над собственной жизнью и держаться подальше от деструктивных людей.

топистартер напоминает - все претензии и замечания адресуйте по вышеприведенной ссылке.

Не свое | Не Бест? Пришли лучше!

@темы: а поговорить?!, Дiйснiсть, честно ворованное ВЕЗДЕ!

---

29.03.2017 в 11:46

Пишет  Макси_Лана:

ФИГЛИКИ- це хто?
в Одессе Юморина. а мы чем хуже?
в эту субботу в ТРК Проспект на Левом берегу соберутся самые веселые, заводные и яркие мастера развлечений.
больше 40 артистов, дуэтов и групп
7 площадок
аттракцион Большая стирка
галерея кривых зеркал
выставка из 200 клоунских шляп
веселые фотозоны
клоунское родео
арт-пространство
и еще много-много сюрпризов.
будут веселить, жонглировать, развлекать, забавлять, побрасывать и подпрыгивать.

@темы: местечковое, Дiйснiсть

---

20.03.2017 в 18:43

Пишет  Astreya777:

@темы: честно ворованное ВЕЗДЕ!, веселуха

---

ТФ

@темы: Дiйснiсть

---

Ссылки по ГП

На всю страну такой один

Оригинальное название: No Other Superstar
Автор: lettered, пер.: винту
Бета: нет
Рейтинг: NC-17
Пейринг: ГП/ДМ, ГП/НМП
Жанр: Drama
Отказ: Права на персонажей и сюжет "Гарри Поттера" принадлежат Дж. К. Роулинг. Разрешение на перевод получено.
Аннотация: У Драко проблемы. У Гарри проблемы, а еще он очень, очень знаменит. Вместе они сражаются с преступностью! Но не в этом фике. В этом фике они занимаются сексом.
Комментарии: 1. Фик переведен для Мультифандомного благотворительного аукциона по заявке daarhon.

2. В работе над переводом помогали sillygame и, особенно и терпеливо, agnia, за что я им бесконечно благодарна. Однако полностью перевод не бетился, и все оставшиеся ошибки - на совести переводчика.

3. В фике затрагиваются и обсуждаются вопросы асексуальности. Следует помнить, что автор не специалист в этой теме и трактует ее так, как ей необходимо для фика. Тем, кого асексуальность интересует всерьез, стоит обратиться к специализированным ресурсам.
Каталог: Пост-Хогвартс
Предупреждения: слэш, AU
Статус: Закончен
Выложен: 2015-03-21 17:35:51

www.snapetales.com/all.php?fic_id=32057

_________________________________


Название: Юные боги
Автор: fandom HP 2015
Бета: fandom HP 2015 и анонимный доброжелатель
Размер: макси, 25 906 слов
Пейринг/Персонажи: Драко Малфой/Гарри Поттер
Категория: слэш
Жанр: romance
Рейтинг: R
Краткое содержание: «Печальные наблюдения за нашим поколением, Гарри, — вздохнула Гермиона, наливая себе водку в сок. — Очень печальные».
Примечание/Предупреждения: UST, работа в аврорате.


fk-2o15.diary.ru/p205500032.htm

@темы: слэш

---

Я прошлааааа!!!!!!!!!!!!

@темы: ссылки по ГП, игрушка

---

Barry Manilow - Moonlight Serenade

@темы: Music

---

28.02.2017 в 07:59

Пишет  Diary best:

Пишет  Альрада.:

Нейробика

Умственную гимнастику изобрели два американца – нейробиолог Лоренс Кац и писатель Меннинг Рубин. Они исходили из известного факта: когда мы изо дня в день выполняем одну и ту же работу, становится труднее сосредоточиться на новом – память ослабевает, концентрация внимания падает. Наши умственные способности снижаются, потому что между нервными клетками головного мозга ухудшается связь.

1. Включите в работу левую руку (или правую, если вы левша). Пробуйте ею чистить зубы, застегивать пуговицы на блузке, есть суп, печатать на клавиатуре компьютера и писать письма.

Зачем это делать? Активация моторной коры переносится с левого полушария мозга в правое, что благотворно влияет на творческие способности и нестандартное мышление.

2. Испытывайте новые ощущения, развивайте новые способности. Передвигайтесь по собственной квартире, которую вы хорошо знаете, принимайте душ с закрытыми глазами. Пытайтесь на ощупь определить достоинство монетки, лежащей в кармане. Попробуйте освоить шрифт Брайля – систему чтения и письма для слепых. Договоритесь с домашними общаться целый день лишь на языке жестов.

Зачем это делать? «Накаляются» до предела новые сенсорные области мозга, которые обычно мало задействованы или совсем не трудятся, что также является хорошей гимнастикой для нейронов во всем мозге.

3. Не бойтесь менять привычный имидж. Носите новую необычную одежду, пробуйте новый грим, экспериментируйте с цветом волос и прической.

Зачем это делать? Человек по-разному ощущает себя, примерив новый имидж (вспомните хотя бы «эффект пиджака» для мужчины или «шпилек» для женщины!), и у него меняется образ мысли.

4. Ходите и ездите на работу новыми маршрутами (даже если непривычная дорога будет дольше!), чаще путешествуйте, каждый отпуск старайтесь проводить в новом месте, ходите по музеям и выставкам.

Зачем это делать? Развивается пространственная память и даже увеличивается размер гиппокампа, как утверждают последние исследования физиологов.

5. Почаще меняйте интерьер дома и на работе, еженедельно переставляйте вещи в квартире, меняйте местами кухонную утварь, пробуйте готовить по заморским рецептам, купите новые духи. Несколько минут ходите по квартире, надев на правую ногу туфлю на каблуке, а на ле­вую – тапочку.

Зачем это делать? Привычки утомляют мозг, а новизна стимулирует сенсорные входы мозга, делает жизнь более яркой, запоминающейся.

6. Научитесь нетривиально отвечать на поднадоевшие вопросы типа «как дела?», «что нового?», придумайте каждый раз новые фразы – откажитесь от стереотипов, запоминайте анекдоты, придумывайте сами новые шутки, занимательные истории – и обязательно блесните ими в разговоре.

Зачем это делать? Если вы подходите ко всему произнесенному творчески, с разных сторон, то тем самым стимулируете память и центр речи в мозге – левую височную область зон Вернике и Брока.

Не свое | Не Бест? Пришли лучше!

@темы: а поговорить?!, Дiйснiсть, честно ворованное ВЕЗДЕ!

---

Andrea Bocelli, Sarah Brightman - Time To Say Goodbye

Quando sono solo
Когда я один, я
Sogno all'orizzonte
Представляю себе горизонт,
E mancan le parole
И мне не хватает слов,
Sì, lo so che non c'è luce
Да, я знаю, что не будет света
In una stanza quando manca il sole
В комнате, в которой не хватает солнца,
Se non ci sei tu con me, con me
Когда тебя нет рядом со мной, со мной,
Su le finestre
Открой окна,
Mostra a tutti il mio cuore
Покажи всем моё сердце,
Che hai acceso
Которое ты зажёг,
Chiudi dentro me
Спрячь внутри меня
La luce che
Тот свет, что
Hai incontrato per strada
Ты встретил снаружи


Time to say goodbye,
Время прощаться,
Paesi che non ho mai
Страны, что я никогда
Veduto e vissuto con te
Не видела и не жила там с тобой,
Adesso sì, li vivrò
Именно сейчас да, я буду жить там,
Con te partirò
Уеду с тобой
Su navi per mari
На кораблях по тем морям,
Che io lo so
Которые мне знакомы,
No, no, non esistono più,
Нет, нет, они больше не существуют,
It's time to say goodbye
Время прощаться


Quando sei lontana
Когда ты далеко от меня,
Sogno all'orizzonte
Представляю себе горизонт,
E mancan le parole
И мне не хватает слов,
E io sì, lo so
И я, да, я знаю,
Che sei con me, con me
Что ты со мной, со мной,
Tu mia luna, tu sei qui con me,
Ты – моя луна, ты здесь, со мной,
Mio sole, tu sei qui con me,
Моё солнце, ты здесь, со мной,
Con me, con me, con me
Со мной, со мной, со мной


Time to say goodbye,
Время прощаться,
Paesi che non ho mai
Страны, что я никогда
Veduto e vissuto con te
Не видел и не жил там с тобой,
Adesso si lì vivrò
Именно сейчас да, я буду жить там,
Con te partirò
Уеду с тобой
Su navi per mari
На кораблях по тем морям,
Che io lo so
Которые мне знакомы,
No, no, non esistono più
Нет, нет, они больше не существуют,
Con te io li rivivrò
С тобой я узнаю их заново


Con te partirò
Уеду с тобой
Su navi per mari
На кораблях по тем морям,
Che io lo so
Которые мне знакомы,
No, no, non esistono più
Нет, нет, они больше не существуют,
Con te io li rivivrò,
С тобой я узнаю их заново,
Con te partirò,
Уеду с тобой,
Io con te
Я с тобой

@темы: Music

---

В.Шекспір СОНЕТИ (українською)

Сонети
Переклав Віктор Марач

1

Від ніжних роз ми приросту чекаєм,

Щоб їх краса, не в’янучи, цвіла,

Старі всихають – знов нові плекаєм,

Щоб в молодих вже ніжність їх жила.

А ти, закоханий у свою вроду,

Марнуєш все найкраще у тобі.

Перетворивши річку повноводу

В рівчак вузенький – ворог сам собі.

Ти – нетривала часу лиш оздоба,

Лишень провісник весняних надій,

Приречена вже в зародку ця спроба –

Розтрат зазнав і в скнарості своїй.


Світ пожалій – не прирікай на тлін

Надбання всі майбутніх поколінь.





2
Як сорок зим твої посріблять скроні

Й глибокі зморшки ляжуть на чоло,

Й ти в тім дранті сидітимеш на троні,

Що королівським одягом було; –

Коли спитають: де краса поділась,

Відрада вся твоїх колишніх днів?–

Що скажеш? Що в очах твоїх втопилась?

Але цим збудиш сором лиш і гнів.

Достойніш буде відповідь звучати,

Як скажеш: “Гляньте, ось – моє дитя!”–

Це переважить всі твої розтрати,

В нім – виправдання й сенс твого життя.

Й твоя з роками охолола кров

Гарячою у ньому стане знов.



3
Глянь в дзеркало й скажи собі у ньому:

Чи не пора і нам продовжить рід?

Майбутня матір й світ осудять в цьому

Тебе, як не залишиш в дітях слід.

Зерном твоїм яка б не захотіла

Засіять свого лона цілину?

І хто б згодивсь, щоб все взяла могила,

Не залишивши згадку хоч одну.

Для матері ти – дзеркало: в нім квітні

Стрічає знов – в тобі вони збулись;

Так в вікна твоїх зморщок непривітні

Квітуча юність зазирне колись.

Як житимеш, замкнувшись у собі,

\ То вмреш і сам, і пам’ять по тобі.




4
О, марнотрате любий, нащо ти

Краси своєї тратиш скарб безцінний?

Не в дар дає природа з доброти,

А позичає, й то лиш тим, хто бідний.

О, скнаро милий, ну навіщо те

Привласнюєш, що мав би передати?

Чому твоє багатство не росте,

Як мало б буть, коли про нього дбати?

Торгуючи з собою лиш самим,

Чи ж варт якісь очікувать прибутки?

То ж в час прощальний відзвітуєш чим,

Коли спитають про твої здобутки?

Краса – якщо не втілена в життя –

З тобою вмре і кане в забуття.




5
Той самий час, що тішить нам серця

Взірцем краси, приємної для зору,–

В тирана перетворює творця,

Над гарним щоб потворне брало гору.

Це він, неспинний, літо віддає

Зимі суворій, цим замкнувши коло;

Сік застигає, листя не стає,

Мов саван, сніг вкриває все навколо.

Якби не квітка ця, яку зима

Замкнула бранцем у скляній в’язниці,–

Подумать міг би, що краси нема,

І літа не було, а тільки сниться.

Нехай під снігом квіти і трава:

Пропав лиш блиск, душа ж краси – жива.




6
Не дай зимі збороти літа шал

В душі своїй, допоки не здолала

Її нудьга; наповнюй свій фіал

Весни красою, поки не зів’яла.

Не обзивають лихварем того,

Хто з зиском повертає нам заставу.

Щасливий, хто повторення свого

Діждавсь; ще ліпше – з десятьма мать справу.

Ти будеш щасливішим в десять раз,

Десятикратно в дітях повторившись,

Не владна й смерть тоді – не вмреш зараз,

Живим в своїх нащадках залишившись.

Не будь же впертим і не бійся змін,

Щоб не лишив у спадок тільки тлін.




7
Поглянь на схід, коли уже світає,

Як ранок осяйний встає і всі

Йому радіють, всяк його вітає,

Всі моляться святій його красі.

Як сонце в полудень дійде зеніту –

Сяга так юність зрілої пори –

Ще теж всі шлють йому слова привіту

За золотисте сяєво згори.

Коли ж, як вечір вже, воно сідає,

Втомившись, наче старець, від життя –

Вже поглядом ніхто не проводжає

Його, і слів не чутно співчуття.

Якщо без сина полудень минеш,

То в світі цім, як мить, лишень майнеш.




8
Чом музики ти прагнеш лиш сумної,

Хоч радість бачить радісне у всім,

Чом лиш печаль бринить тобі струною,

І навіть втіху ти знаходиш в цім?

Чи не тому, що ці чарівні звуки

В акорді дружнім докором звучать

Твоїй самотності, й сердечні муки

Як лікувати, вони ніжно вчать.

Завваж: акорд не встиг ще відзвучати,

Як інші уже линуть вслід за ним,

Неначе батько, син, щаслива мати

Співають пісню голосом одним.

Вливсь в дружний хор спів кожної струни:

Один ні в чім не матимеш ціни.




9
Чи не із страху за вдовині сльози

На холосте життя прирік себе,

Та якби вмер раптово,– що не в змозі

Ми передбачить – світ увесь тебе

Оплакав би – твоя вдова бездітна,–

Що по собі нащадка не лишив.

Вдова ж реальна не така невтішна:

В очах дітей для неї муж ожив.

Не пропада, лиш іншим дістається

Багатство, що спускає марнотрат,–

А молодість одквітне й не вернеться,

Нічим не надолужиш її втрат.

Не зможе той і інших полюбить,

Хто так своє покликання ганьбить.




10
Скажи по правді, чи когось ти любиш,

Хоч є немало люблячих тебе,

Та так бездумно молодість ти губиш,

Що ясно всім: не любиш ти й себе.

Ненавидиш себе й свої розтрати,

Та цим свою лиш множиш самоту.

Ти прагнеш той притулок зруйнувати,

Що лагодити мав би за мету.

Одумайся – й образи я забуду,

Не докори – лелій в душі любов,

Будь, яким є, відкинь з очей полуду

І стань до себе милосердним знов.

Ще в комусь повтори себе, молю:

Подвой красу, яку я так люблю.




11
Йдучи на спад, в потомстві ти зростаєш,

В своїх нащадках, що життя їм дав,

В красі їх юній знову розквітаєш,

Колишній дар твоїм здобутком став.

І мудрість, і краса, і поступ в цьому,

Без них – безумство, старість, смерть і тлін;

Не міг би світ здолать відчай і втому

Й за шість десятиліть вже б згинув він.

Хай ті, кого природа обділила,

Безликі й злі, безслідно пропадуть,

Ті ж, кому щедро все вона вділила,

Сторицею колись їй віддадуть.

Ти, мов печать, зразком їй мав служити,

Щоб і по смерті у відбитках жити.




12
Коли дивлюсь, як час годинник лічить,

Як світлий день в ніч чорну порина,

Й фіалка в’яне, що весні так личить,

Як скроні посріблила сивина;

Коли я бачу знов гаї безлисті,

Де в спеку тінь знаходили стада,

Й кива з возів у павутин намисті

Снопів остистих сива борода; –

Тоді я згадую про твою вроду,

Що і її загибель скоро жде.

А втім, краса дасть радо на це згоду,

Як бачить, що нова на зміну йде.

Час нищить помахом коси одним:

Залиш нащадків, щоб змагаться з ним.




13
О, будь собою! Ним ти можеш буть

Не довше, ніж живеш на цьому світі.

До смерті ж готуватись не забудь:

В кімсь повторись – нехай це будуть діти.

Тоді твоя не кінчиться краса,

По смерті не лишивши навіть згадку –

Вона в майбутнє перейде уся,

Твій образ повторивши у нащадку.

Хіба ж не милий нам батьківський дім,

Його ми від негод оберігаєм,

Від буревіїв і суворих зим,

В нім смерті подиху не відчуваєм.

Не будь лиш марнотратом, любий мій:

Ти батька мав – то й син хай має твій.




14
Хоч астрономію я поважаю,

Та зорі не повідають мені,

Чи недороду бути, чи врожаю,

Чумі, потопу, голоду, війні;

Погоду я й на день не передбачу,

Що буде завтра: вітер, дощ, роса;

Й сказать не зможу: успіх чи невдачу

Правителям віщують небеса.

В твоїх очах лиш вловлюю зізнання,

Й підтверджують зірки пророцтва їх,

Що вічне правди і краси єднання,

Як у нащадках втілишся своїх.

А якщо ні, то щезне за тобою

Краса – і правду забере з собою.




15
Коли я бачу, як краса згоря,

Як мить лиш відділя ріст від згасання,

Й що світ – лиш сцена, лиш вистава й гра,

Щоб в ній збувались зорей віщування;

Коли дивлюсь, як нас ті ж небеса

Ростять і нищать, мов стебло рослини:

Леліють юних, як згаса краса –

Байдужі, й забувають в домовині; –

Я ладен юнь твою боготворить,

Схвильований несталістю такою,

Де час і тлін взялись перетворить

Твій юний день в ніч вічного покою.

Й мов пагону, тобі – вже так люблю –

Змарноване все знов я прищеплю.




16
Але чому із часом у двобої

До перемоги ти не прагнеш більш,

Й для захисту вже не шукаєш зброї

Надійнішої за мій скромний вірш?

Тепер, як ти досяг свого зеніту,

Сади ж дівочі заглушив бур’ян,

Вони твого живого прагнуть цвіту,

А не під пензлем зрощених рум’ян.

Саме життя акценти всі розставить.

Ні грифель часу, ні перо моє

Не збереже й належно не представить

В очах потомків надбання твоє.

Лиш втілившись у дітях за життя,

Продовжиш цим земне своє буття.




17
Ну хто колись повірить у мій вірш,

Хай ти у нім коштовніший перлини;

Та – свідок бог – могили він не згірш:

Все взявши, не покаже й половини.

Якби вмістити навіть зміг в сонет

Красу очей твоїх в рядку одному,

Потомок скаже: “Бреше цей поет,

Божественне даруючи земному,”–

Й на кпини візьме зжовклий папірець,

Немов дідка, що здатен прибрехати;

Мовляв, поет собі брав за взірець

З античних од спотворені цитати.

Живи ж тоді твій син – і в спорі тім

Явивсь би двічі ти: в віршах і в нім.




18
Чи ж порівнять тебе із літнім днем?

Миліший ти й чарівніший за нього.

Буває, в травні холодом війне,

Та й літо наше – кілька тижнів всього:

То спекою сяйне з усіх сторін,

То лиш прогляне з хмар небесне око,

Природа в круговерті примх і змін

То нас леліє, то гнітить глибоко.

Але твоя не кінчиться краса,

І літо твоє вічне не зів’яне,

Безсила смерть тут і її коса,

Бо охоронцем твоїм вірш мій стане.

Ти будеш в ньому жити до тих пір,

Допоки дишуть груди й бачить зір.




19
О, ненаситний часе, лева кігті

Затуплюй, все живе винищуй, рви

Із пащі тигра ікла, якщо б міг ти,

То й фенікса спали в його крові;

У круговерті вічній пори року

Тасуй, як хочеш, в радості й журбі;

Пошли нам кару, навіть хай жорстоку –

Забороняю лиш одне тобі:

О, не карбуй чоло його в знемозі,

В глибоких зморшках усміх не гаси –

У юності й краси апофеозі

Хай він залишиться взірцем краси.

Та якщо навіть вчиниш ти найгірш –

Він вічно юним увійде в мій вірш.




20
Ти у природи взяв обличчя жінки,

Панянко-пане пристрастей моїх,

Жіночу серця ніжність, та не вчинки

Примхливі – корінь вад її усіх.

Такий же погляд, тільки без лукавства,

Що в позолоті бачить все навкруг,

Весь – гра відтінків, але без недбальства,

Чаруєш друзів, зваблюєш подруг.

Тебе природа жінкою б створила,

Та, спалахнувши пристрастю сама,

Вона мене з тобою розлучила,

Те давши, в чім потреб мені нема.

ооооДля втіх жіноцтва створений – будь ним:

ооооМені любов віддай, все інше – їм.




21
Ні, тих поетів не візьму подобу,

В чиїх віршах фальшивий блиск краси,

Які і в небі бачать лиш оздобу,

Й лиш ангельські скрізь чують голоси;

Що з місяцем і сонцем все рівняють,

З землею і з перлинами морів,

З квітневим цвітом першим, всім, що знають

У цім найкращому з усіх світів.

Дозволь мені, правдивому в любові,

Й у вірші обійтися без прикрас –

Він весь земний, не в осяйному слові,

Як той, що з неба споглядає нас.

ооооТа й що любові похвали мої –

ооооЯ ж продавати не берусь її.




22
Не вірю дзеркалу, що постарів,

До того часу, поки юний ти;

Та ляже зморшка і тобі між брів,

Як визнаю: й мені більш не цвісти.

Бо вся краса квітучих днів твоїх –

Мого лиш серця сяючий убір,

Що в твоїх грудях, як твоє – в моїх;

Й не старший я за тебе вже з тих пір.

То ж, любий мій, і ти про себе дбай,

Як я про тебе, в кім моє життя;

Про серце в грудях теж не забувай,

Як ніжна мати про своє дитя; –

ооооБо б’ються спільно юне і старе –

ооооЙ твоє загине, як моє замре.



23
Як той актор невпевнений на сцені,

Що з остраху з своєї ролі збивсь,

Чи той безумець, що в злобі шаленій

Безвольним і засліпленим зробивсь –

Так я, сором’язливий, забуваю,

Що про любов сказати було б слід;

Від ніжності більш мовчазним буваю,

Не в змозі подолать любові гніт.

То ж хай хоч книга до тебе говорить,

Німий посланець, мовою віршів;

Що рветься з серця, хай вона повторить,

Сказавши більш, аніж лавина слів.

ооооЩо пише – вмій читать – любов німа:

ооооОчима чути вчить вона сама.



24
Мій маляр-зір наніс лице твоє

На найніжніше серця тло мого;

Й за раму стало тіло вже моє,

За перспективу ж – майстра ремесло.

А ти, щоб свій побачить силует,

Крізь маляра вдивляйся в його твір;

В моїх грудей майстерні твій портрет,

Та вікна в ній вже склитиме твій зір.

На послуги очей взаємні глянь:

Мої твій образ творять, а твої

Є вікнами грудей моїх, крізь грань

Їх сонце осяйне скарби мої.

ооооТа їх майстерність з присмаком вини:

ооооПрикрашують, що бачили вони.




25
Хай хваляться, до кого схильні зорі,

Хто славою, хто титулом своїм,

А я, у них не будучи в фаворі,

Отримав дар, який не рівня їм.

Вельможа знатний в славі і гордині –

Та він під сонцем лиш нагідок цвіт,

Й зотліє його слава в домовині,

Як і вони – не лишиться і слід.

І полководець, чий тріумф відбувся,

Як виграв сотні битв; одну ж програв –

Одразу звань і титулів позбувся,

Й забули всі заслуги, що він мав.

ооооЯ ж тішусь, що любимий і люблю:

ооооЛюбов не відберуть, сам не згублю.




26
Володарю мій любий! Бути бранцем

Твоїх заслуг – життя в цім бачу зміст,

Тобі рядок цей шлю своїм посланцем

Засвідчить шану, а не власний хист; –

Таку глибоку, що слова убогі

Навряд чи й виразять її, як слід,

Та все ж надіюсь, що знайдуть дороги

До твого серця, влються в думки хід; –

До тих пір, поки – з долею у змові –

Зоря сяйне і в сутінки мої,

Й нове вбрання дасть і моїй любові,

Щоб ти належно оцінив її.

ооооПро неї лиш тоді скажу тобі,

ооооА поки-що таїтиму в собі.



27
За день втомившись, хочу я заснуть,

Знайти у ліжку бажаний спочинок,

Та знов думки, варт очі лиш зімкнуть,

У мандри звуть, снуються без зупинок.

Вони прямують в далеч від мене

До тебе, мов до місць святих прочани;

Хоч втомлений, та око й не змигне,

Вдивляючись в пітьму, куди помчали;

Й знаходить в ній душі моєї зір

Твою незриму тінь мені сліпому,

Що морок розганя, мов сяйво зір,

Й по-іншому явля красу знайому.

ооооЙ так вічно: день дзвінкий чи ніч німа –

ооооЗ-за тебе мені спокою нема.




28
Як повернуть мені блаженний спокій,

Якщо й спочинок – втома лиш одна?

Й тривоги дня чи ж ніч розвіє, поки

Гнітить щоночі день і ніч – щодня?

Хоч вороги, та, взявшися за руки,

Заповзялись на мене день і ніч:

Один – важкою працею; розпуки

Відчаєм – інша, сон прогнавши пріч.

Я дню лестив: нехай негода злиться –

Розсіє млу твій сонцесяйний зір;

Я обіцяв, що й ніч смагляволиця

Тобою осяйнеться замість зір.

ооооТа день щодня поглиблює мій жаль,

ооооА ніч щоночі збільшує печаль.




29
Зневажений і богом, і людьми,

Один свою оплакую неволю,

Й тривожу небо відчаю слізьми,

Себе жалію, проклинаю долю;

Бажаю бути схожим на того,

Хто сповнений надій, хто друзів має,

І прагну взяти все з надбань його,

Чому в собі радів би, та немає,–

Хоч в цих думках моя розпука вся,

Та все ж душа, коли тебе згадаю,

Мов жайворонок, рветься в небеса

Й співає гімни біля брами раю.

ооооЯ навіть спомин про твою любов

ооооНа королівську не зміняв би кров.




30
Коли на суд блаженно-тихих дум

Я викликаю спомин про минуле

Й, згадавши втрати, відчуваю сум,

Як свіжим болем з пам’яті війнуло; –

Тоді ридаю я невтішно знов

За друзями, яких взяла могила;

І втрачену оплакую любов,

І долі дорікаю, що немила;

Й зітхаю щемом давніх тих зітхань,

Й страждаю тим стражданням ще сильніше;

І нарікаю ехом нарікань,

Й за все плачу, мов не платив раніше.

ооооТа лиш тебе згадаю, друже мій,

ооооЯк забуваю втрати й смуток свій.




31
У грудях в тебе пристрасть тих сердець,

Що я вважав спочилими в могилі,

Й любові найніжнішої взірець

Найкращих друзів, їх обличчя милі.

О, та любов! З-за неї скільки їх

З очей моїх пролито сліз пекучих?

Ті ж чую голоси в словах твоїх;

Їх мов і не було – втрат неминучих.

В тобі останній захисток знайшло

Все, що любив, за чим тужив по тому,

І зараз все те, що колись було

У багатьох – тепер в тобі одному.

ооооЇх всіх явля в тобі любов моя –

ооооІ вам усім належу вже і я.



32
О, якщо ти той день переживеш,

Як скнара-смерть прийде по моє тіло,

То, може, скромні ці рядки знайдеш,

Рукою друга черкнуті невміло.

Сучасне порівнявши із старим,

Й віддавши виграш нинішнім поетам,

Залиш їх з-за любові, не з-за рим,

Вже перевершених натхнення злетом.

О, пошануй хоч подумки мене:

“Якби з епохою зростала й муза друга –

Його віршів проміння осяйне

Живила б серця ніжного напруга.

ооооЙ хоч він помер і зріс поетів хист,

ооооТа в них ціню я форму, в ньому ж – зміст.”




33
Я бачив часто, як звитяжний ранок

Гірські вершини поглядом пестив,

З долин зелених проганяв останок

Пітьми, й потоку води золотив;

Й одразу ж, низьким хмарам волю давши

Тинятись скрізь, де і стежок нема,

Від світу ясного лице сховавши,

До заходу схилявся крадькома.

Так сонечко й моє колись сяйнуло

В ранкову пору ласкою й теплом;

Та лиш на мить, і в хмари знов пірнуло,

Моє добро враз обернувши злом.

ооооЯк хмариться й небесне – чи ж мене

ооооПромінням завжди грітиме земне?




34
Чому ти день погожий обіцяла,

Що без плаща пустився я у путь?

Щоб перестріла мене хмар навала –

Ти ж в затишку могла дощ перебуть?

Мені не досить, що твій промінь знову

Зігрів чоло, посічене дощем.

Де взяти мазь мені й таку відмову,

Щоб зцілювати й рани, й серця щем?

Розкаяння твоє мого вже лиха

Не зменшує і втрати не верта,

Бо кривдника печаль – слабка то втіха

Тому, хто кривд важких несе хреста.

ооооТа сліз цих перли! Вже і за одну

ооооПростити ладен всю твою вину.




35
Є в роз колючки, грязь – в струмку фонтана,

Вчинивши зле – не побивайся так;

Без плям і сонця, й місяця не стане;

В найкращій бруньці селиться черв’як.

Всі грішні, навіть я, що в порівняннях

Безчестя виправдовую твоє,

Себе знеславлюю у намаганнях

Простить тобі гріх більший, ніж він є.

Провини всі твої в собі вміщаю,

З винувача захисником стаю;

На зло собі я все тобі прощаю,

Мирю ненависть і любов свою.

ооооІ хоч я вже довіку спільник твій –

ооооВ мене ти крадеш, злодію ти мій.




36
Так, визнаю: я порізно з тобою,

Любов же неподільна і одна;

Хай всі гріхи залишаться зі мною,

А честь твоя нехай ганьби не зна.

Бо в цій любові наша доля спільна,

Недоля ж різна в кожного в житті;

І хоч вона любов змінить не вільна,

Та краде в неї миті золоті.

Я змушений тебе не впізнавати,

Щоб навіть тінь не кинуть на тебе,–

Не можеш ти й мене пошанувати

Інакше, ніж знеславивши себе.

ооооПобережись; така любов моя:

ооооРаз ти в мені – моя вже й честь твоя.




37
Як батько в старості знаходить втіху,

Відчувши в дітях жвавість молоду –

Так я, вступивши в осінь, радість тиху

В твоїх добрі і правді віднайду.

Краса, багатство, знатність, розум, сила –

Всім враз чи порізно з чеснот твоїх,

Чим доля тебе щедро наділила –

Прищеплюю й свою любов до них.

Вже не слабкий, не бідний, як здавалось,

З тих пір, як став для мене ти взірцем;

З твоїх щедрот щось і мені дісталось:

Твоєї слави гріюсь промінцем.

ооооЯк все найкраще бачу у тобі,

ооооТо в десять раз щасливіший тоді.




38
Що може моя муза ще бажати,

Якщо свій подих в мій вливаєш вірш,

Й блаженство це не в силах передати

Мої слова, ну а папір – тим більш?

І вже завдячуй лиш собі самому,

Якщо й в мені щось вартісне знайшли:

Не висловить кому – хіба німому –

Красі твоїй і доблестям хвали?

Десятою стань музою поету,

Кориснішою решти в десять раз,

Його віршам надай такого лету,

Щоб все написане затьмили враз; –

ооооХоч слава б неоднакова була:

ооооМені – лиш вдячність, а тобі – хвала.




39
Оспівувати як мені тебе,

Якщо твоє все я в собі зберіг?

Й що толку, як хвалитиму себе –

Та й ще кого в тобі хвалити б міг?

То ж лиш з-за цього слід роздільно жить,

Щоб дві любові не злились в одну,

Щоб кожній з них в тобі я міг служить,

Засвідчивши своєї глибину.

І хоч розлука мучитиме нас,

Та все ж дозвілля дасть тобі й мені

На спомини любовні втіху й час,

Оманами заповнюючи дні.

ооооТи вчиш, як порівну все поділити,

ооооЙ хоч там любов десь – тут її хвалити.




40
Візьми мої любові всі, що знаєш;

Та щось чи зміниш цим ти у собі?

Бо та любов, що справжньою вважаєш,

Вона й раніш належала тобі.

Що видати любов мою бажаєш

Вже за свою – не ставлю у вину,

Лиш дорікну за те, що зневажаєш

Її за терпкий присмак полину.

Я все прощаю, злодію мій милий,

Хоч бідняка ти нагло обікрав –

Образ любовних глибше ранять стріли,

Ніж якби кривди явної зазнав.

ооооЛукавство хтиве, добрим злом своїм

ооооУбий – та ворогом не будь моїм.




41
Хоч прикро, та дрібні образи всі,

Як вільний ти і серцем не зі мною,

Все ж личать твоїй юності й красі,

Бо скрізь спокуси ходять за тобою.

Стрункий – то ж всі запрошують в танок,

Вродливий – терпиш напади серцеві,

Та й як спокус і домагань жінок

Уникнути, як сам – нащадок Єви?

Якби ж то ще й приборкати зумів

Ти буйство юності, краси і лесті,

Щоб шал його нестримний не довів

Тебе вже до подвійного безчестя:

ооооЇї – бо вродою причарував,

ооооСвого – бо болю цим мені завдав.




42
Ще не печаль вся, що тобі належить

Вона – я ж палко так любив її;

Що ти належиш їй – це більш бентежить:

Втрачаю враз любові дві свої.

Вам любі кривдники, все вибачаю:

Ким я для неї був – ти зараз став,

В тобі ж вона любов ту зустрічає,

Що ти в дарунок від мене дістав.

Як друга втратив – милій він дістався,

А втратив ту – знайшов товариш мій,

Всі в виграші, я ж в програші остався

Подвійному, і хрест нестиму свій.

ооооОдне втіша: як в нас вже все одне –

ооооВона в тобі кохає все ж мене.




43
Найкраще бачу, як заплющу очі,

А вдень приречений на сліпоту,

Ти в снах мені являєшся щоночі

Й для зору осяваєш темноту.

Якщо лиш тінь твоя така яскрава

Моїм очам крізь тіней млу нічних,–

Яскравішою сонця була б з’ява

Твоя у блиску тіней дня ясних.

Проснувшись, як хотіли б мої очі,

Щоб ти явивсь в живім відлунні дня,–

Так образ твій у мертвій тиші ночі

Мій зір сліпий заполонив до дна.

ооооБез тебе видавсь ніччю день мені;

ооооНіч – днем ясним, як ти явивсь вві сні.




44
Якби враз думкою зробилось тіло,

Вже відстані не розлучили б нас,

За мить одну до тебе б долетіло,

Ні простір не завадив би, ні час.

Хай навіть би знаходивсь якнайдалі

Від тих країв, де зараз квітнеш ти –

Ніщо для думки суша й море, далі

Вмить подолавши, досягла б мети.

Шкода, що я, мов думка, не полину

В світи далекі, щоб тебе знайти;

Й оплакую, скорившись, воду й глину,

З якої створені і я, і ти.

ооооЙ що взяти з них, повільних, наче віз –

ооооХіба що сліз, важких, пекучих сліз.




45
Повітря і вогонь – це дві стихії,

Що поруч тебе, доки ти в мені;

Бажання подих, полум’я надії

Мені в розлуці втіхою одні.

Й коли стрімкі ці дві до тебе линуть,

Любові мої ніжні посланці,

Одразу ж інші дві, повільні, зринуть

Й обсядуть душу, наче ті старці –

Аж поки знов я втіхи не діждуся,

Як ті гінці повернуться назад

Із звісткою, якою звеселюся,

Довідавшись, що в тебе все гаразд.

ооооТоді щасливий, та лише на мить,

ооооБо знов до тебе моя думка мчить.



46
Мій зір із серцем в грізному двобої,

Не можуть вони скарб свій поділить,

Мій зір бажає володіть тобою,

А серце хоче в грудях затаїть.

Клянеться серце, що лиш в нім незримо

Присутня ти у днях його й ночах,

А зір спростовує це невмолимо

Й засвідчує: живеш ти лиш в очах.

На поклик їх зійшлись думки, щоб спору

Покласти край в їх марній боротьбі,

Й рішили, що належатиме зору,

Й що серцю із чеснот всіх у тобі.

ооооОтож: очам – вся зовнішня краса,

ооооА серцю – внутрішня любов уся.




47
Мій зір із серцем вже давно у змові,

Й біль іншого, немов свою сприйма,

Як серце задихається з любові,

Чи плачуть очі, як тебе нема.

Після розлуки, виснажене постом,

На своє свято око й серце зве,

Пізніше вже у серця око гостем –

Йому твій образ в мріях оживе.

То ж, зримим образом чи лиш в уяві,

Ти у мені присутня кожну мить.

Вже в думці не дивуюсь твоїй з’яві,

До мене звідусіль вона домчить.

ооооА якщо й думка спить – ти в тьмі ночей

ооооПриходиш в снах до серця і очей.




48
Завбачливо, рушаючи в дорогу,

Й дріб’язок свій весь під замок я брав,

Й розвіював цим острах і тривогу,

Чи хтось його, як в мандрах я, не вкрав.

Ти ж, поряд з ким і скарб мій весь – дрібничка,

Найвища цінність, зараз же – мій біль;

Тебе, без кого й день мені, як нічка,

Всі вкрасти можуть в мене, й звідусіль.

Й куди ж ховати б мав свою богиню,

Щоб від усіх для себе зберегти?

Хіба що – в найніжнішу серця скриню,

Яку покинуть завжди вільна ти.

ооооАле боюсь, що вкрадуть тебе й там,

ооооБо скарб свій добровільно не віддам.




49
На чорний день – якщо колись він буде –

Коли засудиш вади всі мої,

Коли любов твоя мою забуде,

Прибутки й трати зваживши свої; –

На чорний день – коли ти пройдеш мимо,

Відвівши погляд сонцесяйний вбік,

Коли любов десь дінеться незримо,

В байдужий спокій втілившись навік; –

На чорний день той лиш одне врятує

Мене – зізнання у своїй вині;

Хай піднята рука відсалютує,

Що на твоїй законність стороні.

ооооМене залишить безліч є підстав,

ооооТо ж на любов твою не маю прав.




50
Яка важка ця подорож була,

Бо те, що ціллю я вважав своєю,

Явило, яка відстань пролягла

Між мною і коханою моєю.

Ледь плентався мій кінь, і хоч німу

Печаль мою не міг він зрозуміти,

Але інстинкт підказував йому,

Що вершнику нема куди спішити.

Він і острог не слухається вже,

Коли вдається до спонук розпука,

Зітха лиш тяжко й час від часу рже,

Ніж сталь йому, мені гостріш ця мука, –

ооооНемов зітхання здатне розуміть:

ооооВсе більш нас розділяє кожна мить.




51
Готовий був я виправдать коня,

Що так повільно ніс мене від тебе.

Й куди спішить я мав би того дня?

Та зараз, як вертатись мені треба,

Й на мить одну затримки б я не зніс,

Бо і галоп мені уже повільний;

Я б підганяв, якби і вихор ніс

Мене до тебе, а не кінь свавільний.

Мої бажання кінь не дожене,

Бо це любов зробила їх такими,

Що обганяють кожну мить мене;

Мій кінь – лінива шкапа поряд з ними:

ооооЯк ледь бреде від тебе – я мовчу,

ооооІ проклинаю, як до тебе мчу.




52
Я – мов багач той, що, як зажадає,

Відкрить скарбницю може в кожну мить,

Але не часто скарб свій оглядає,

Щоб насолоди цим не притупить.

Тому-то й рідко так свята врочисті

Між присвятками, щоб згадать не раз;

І навіть у розкішному намисті

Не часто справжній трапиться алмаз.

Хай час тебе ховає, наче скриня

Наряди зберігає у собі –

Знов явишся мені, немов святиня,

Й нове щось я відкрию у тобі.

ооооВ твоїх чеснот промінні і я гріюсь:

ооооЯк вдвох – радію, як один – надіюсь.



53
З якої ти був виліплений глини,

Що у мільйонах тіней твоя тінь?

В той час, як інші мають лиш по тіні –

Даруєш власну кожному з створінь.

Уявимо Адоніса – у ньому

Ти втілений, він – копія твоя;

В Єлені, що взірець краси у всьому,

В зразках античних – магія твоя.

Згадаймо весну юну й щедру осінь:

Одна – лише краси твоєї тінь,

А інша – лиш дари твої приносить;

Обох зігріла їх твоя теплінь.

ооооУ всьому ти – довершеність сама,

ооооІ тільки в серці вірності нема.




54
О, в скільки раз красиве ще гарніше,

Як правда йому дасть вбрання нове,

Й прекрасна роза нам іще миліша

За аромат п’янкий, що в ній живе.

Червиві квіти той же колір мають,

Що й рози ніжні, і колючки ті ж,

Й однаково пелюстки розкривають

Назустріч сонцю, під дощу капіж.

Та їх краса фальшива, не радіють

Цвітінню їх і не відчують втрат,

Коли зів’януть. Справжні ж – обнадіють,

У спомини свій вливши аромат.

ооооТак і з тобою, радосте моя:

ооооВвійде у вірш любов і юнь твоя.




55
Розкішний мармур, королівські вежі

Переживе цей мускулистий вірш,

І сяятимеш ти в його одежі

Запліснявілих каменів не згірш.

Хай смерч воєнний статуї повалить

І поруйнує вежі буревій –

Та час не знищить і вогонь не спалить

Відлитий в слово світлий образ твій.

Крізь смерть і розбрат, через дні і ночі

Проліг твій шлях. Бентежачи серця

Нащадків, сонцем ти сяйнеш їм в очі,

Аж поки світ цей не дійде кінця.

ооооЙ до Суду дня, що оживить твій прах,

ооооТи будеш в слові жити, в їх очах.



56
Спалахує по-новому любов.

Чи ж лезо це від голоду тупіше?

Сьогодні – ситий, але завтра знов

Сильніше дошкуляє, ще гостріше.

Так і любов: сьогодні напоїв

Її голодні очі до нестями;

А завтра глянеш – наче і не пив,

Жадаєш знову спраглими устами.

Мов океан, нехай розлуки час

Між нашими проляже берегами,

Щоб день новий, що знов з’єднає нас,

Світивсь весь сонцесяйними огнями.

ооооНехай зимою видасться розлука –

ооооБлаженства літнього це запорука.




57
Слуга твій, я б і думать не посмів

Робити щось, крім того, що бажаєш;

Час гаяти, хай навіть би й хотів,

Для інших справ, крім тих, що вимагаєш.

Й ні в чім уже не виявлю нудьгу,

Як на твої всі примхи час марную;

Ні смуток свій, як ти свого слугу

За двері виставиш,– я не ревную;

Й не смію навіть подумки спитать,

Де ти, що робиш, в радості чи гніві –

Слуга покірний, можу лиш гадать,

Які ж вони, з ким зараз ти, щасливі.

ооооРоби, що хоч – я винний сам у всьому,

ооооТобі ж не дорікаю вже ні в чому.



58
Хай бог боронить, щоб, слугою бувши

Твоїм, тебе перевіряти став,

Чи стежити, що наймит лиш, забувши,

За ходом і дозвілля, й твоїх справ.

О, дай мені – напохваті у тебе –

Всі забаганки витерпіть твої

Й, найменші вдовольняючи потреби,

Не сміть і згадувати про свої.

Де хочеш будь – на це ти маєш право;

Вирішуй сам, миліший хто з усіх;

Твої чесноти сяють так яскраво,

Що сам собі ти відпускаєш гріх.

ооооЯ буду ждати: й це – пекельна річ;

ооооВсе ж не виню, що день твій – моя ніч.



59
Якщо все не нове з того, що є,

Й було колись, лиш розум розпізнати

Не зміг – старе новим вже видає:

Дитям колишнім знов вагітна мати; –

Ну що ж, назад я подумки пробіг

Кругів з п’ятсот, що сонце подолало,

Й постав твій образ з найдревніших книг

З тих пір, як слово вперше зримим стало.

Не впевнений, чи світ античний знав

Те, що в тобі злилось так досконало:

Нас перевершив, чи від нас відстав;

А може, лиш повторення тривало; –

ооооТа певний я: не кращі все ж за ці

ооооТі речі, що хвалили мудреці.




60
Як хвилі в берег кам’янистий б’ють,

У вічність й наші так спішать хвилини,

Звільнивши місце іншим, стрімко йдуть

Одна вслід одній, й кожна далі лине.

Родившись щойно, місяць молодий

Росте до зрілості і знов згорає,

Вінця позбувшись, серп його блідий;

Щось давши, час його і забирає.

Кладе він зморшки на чоло краси,

Ним вбита юності квітуча врода;

Не уника безжальної коси

Все краще, що являє нам природа.

ооооТа часу непідвладні ці рядки:

ооооУникнеш в них і ти його руки.




61
Чи не з твоєї волі образ твій

В мої повіки б’ється серед ночі,

Бентежить знов, сон відганяє мій,

І тінь твоя мої туманить очі?

Шлеш чи не власну душу мені ти

Підглянуть в мої вчинки і сумління,

Щоб в них неправду й лінощі знайти

Й підтвердить цим ревниві підозріння?

О ні! Якою б не була твоя

Любов, з моєю все ж їй не зрівнятись,

Бо сторожем нічним давно моя

Зробилась, щоб про тебе піклуватись.

ооооЯ виглядатиму тебе й таку:

ооооМені – далеку, а комусь – близьку.




62
Гріх себелюбства у моєму зорі,

Він вже проник у плоть саму і кров;

Настільки ним душа і серце хворі –

Якби й хотів, його вже б не зборов.

Мені здавалось – не знайти гарніших,

Вірніших і правдивіших нема;

Вважав, що перевершив я всіх інших,

Що не суперник мій – і ти сама.

Коли ж себе я в дзеркалі побачу

Всього у зморшках, що прорізав час,

То себелюбство все одразу ж втрачу,

Й збагну, який насправді, без прикрас.

ооооСебе я, мила, підміняв тобою;

ооооВечірню ж фарбу – ранку голубою.




63
На чорний день, коли любов мою,

Як і мене, безжальний час зруйнує,

Коли роки остудять кров твою

І зморшок сіть красу лиця змарнує;

Як в ніч старечу юний ранок твій

Вступатиме, як твоя врода згасне,

Або згасатиме, і вітровій

Розвіє твоїх весен світло ясне; –

На час такий вже зброя в мене є,

Що не затупиться і не зігнеться:

Хай врода хоч, як не життя твоє,

Із пам’яті людської не зітреться.

ооооТвоя краса у чорних цих рядках,

ооооПостійно юна, житиме в віках.




64
Коли я бачу, як рукою часу

Безжально стерті надбання віків,

Високі вежі й мідь – гробниць окрасу –

У лоні вод поховано й пісків;

Як бачу, коли хвилі без устану

Б’ють в берег, щоб відняти хоч би п’ядь,

А острів вироста з дна океану,

Щоб втрату й виграш в сумі урівнять;

Коли я бачу безперервну зміну

Держав – то розквіт, то занепад їх –

Я розумію: не спасти від тліну

Тебе й любов – відраду днів моїх.

ооооВід смерті вже пощади не доб’юсь

ооооЙ оплачу все, що втратити боюсь.




65
Якщо вже мідь, граніт, земля і море

Під часу натиском не устоять,

То як вціліє в цім із смертю спорі

Твоя краса – пелюсток ніжних п’ять.

Як зберегти медовий подих літа,

В облозі днів настирних щоб не згас,

Якщо розвіє в прах і міць граніту,

І сталь зруйнує невмолимий час?

О, відчай думки! Де від часу в часі

Найкращій квітці схованку знайти?

Де та рука, що не заклякне в страсі,

Й красу від смерті зможе вберегти?

ооооНіде! – Єдине, що втіша мене:

ооооКолись любов з чорнил цих ще сяйне.




66
Втомившись жить, всесильну смерть зову.

Не бачити б, як доблесть жебракує,

Неправда душить істину живу

І над любов’ю зрада торжествує;

Дівочу цноту, віддану на глум,

Приниження й поневіряння честі,

Не поступ, а метання, спіх і тлум,

І похвалу, настояну на лесті;

Беззубу силу, мову муз німу,

І дурість, до хули й повчань охочу,

І мудрість, що не зна себе саму,

І зло, яке добром назватись хоче.

ооооВтомившись цим, вже не бажаю жить,–

ооооТа як тебе самотнім залишить?




67
Скажи, чому живеш ти так гріховно,

Й зло виправдовуєш буттям своїм?

В твоїй красі зневаги й лесті повно,

Освячені й гріхи ім’ям твоїм.

Малярству на підробку хто дав право?–

Краде лиш тінь з рум’яних щік твоїх.

Чому ж краса шукає так лукаво

Фальшивих роз, хоч вдосталь є живих?

Тобі сприя природа марнотратна,

Твоєю кров’ю з сорому пала,

Бо вже створити щось нове нездатна,

То ж, зморена, з твого п’є джерела –

ооооІ береже, ще маючи сама,

ооооТе благо, що було, та вже нема.



68
Твоє обличчя – зліпок з давніх днів,

Коли краса цвіла і відмирала,

Мов квіти зараз – і в наряд із слів

Фальшивих ще себе не наряджала;

Бо гріх був мати з тліну й забуття

Користь, й покійниць пасму золотому

На іншій голові давать життя;

Красою мертвою годить живому.

Блажен той час і ти – його межа:

Й прикрас не треба – все в тобі чудове,

В твоєму літі зелень – не чужа,

Старе не крадеш – все вдягаєш нове.

ооооВзірцем тебе природа береже:

ооооДе врода ще, а де – підробка вже.




69
До того, що знаходить в тобі зір,

Нічого ні додати, ні відняти;

Не тільки друг хвалитиме, повір,

А й ворог вад не зможе відшукати.

За зовнішність – й повага зовні лиш:

Всяк хвалить те, що бачить з свого боку;

Та інша річ – ілюзії облиш –

Як судять те, що недоступне оку.

Шукають і в душі твоїй принад,

І в цьому їм мірилом твої справи –

Руйнують ніжний аромат троянд

Так запахом своїм бур’ян і трави.

ооооЧому ж твій вид із запахом невлад?

ооооРіч в тім, що доступ мають всі в твій сад.




70
Нехай ганьблять – в тобі відсутнє зло,

Красу ж чекає наговір щомиті.

Не затіняє ж сяйва дня крило

Ворони, що зрина в небес блакиті.

Прекрасна ти, й ще збільшують ціну

Твоїм чеснотам заздрість і обмови;

Шука черв’як лиш квітку чарівну,

Ти ж вся – неначе зіткана з любові.

Ти всіх спокус уникла юних днів,

Їх поборола або ж обминула,

Та від лихих не захистилась слів,

Бо заздрісникам уст ще не замкнула.

ооооЯкби і цих обмов зняла вінець –

ооооЦарицею була б усіх сердець.




71
Як я умру, за мною потужи

Не довш, ніж змовкне поминальний дзвін,

Звістивши, що в світи подавсь чужі,

Змінивши цей на черв’яків і тлін.

Читаючи рядки ці, ти мене

Не згадуй, бо я так тебе люблю,

Що хай і в думці смуток не майне;

Забудь мене, мене забудь – молю.

О ні, не хочу, щоб тобі цей вірш

Нагадував мене й бентежив знов,

То ж хай помре й тебе не мучить більш

Зі мною разом і твоя любов.

ооооНе боязнь смерті – інший в серці жаль:

ооооЩо натовп осміє твою печаль.




72
О, щоб тебе не зміг заставить світ

Пояснювать, за що мене любила,

Забудь мене, як вмру на схилі літ,

Бо ти чеснот в мені не знайдеш, мила;

Хіба що, лише вдавшись до брехні,

Хай і невинної, бо для мого спасіння,

Заслуг ти стільки віднайдеш в мені,

Що буде проти і моє сумління.

О, щоб в лукавстві не зайшла за край,

Й любові цим своєї не згубила;

Щоб нас не ганили, візьме нехай

Із тілом ще й ім’я моє могила.

ооооЗганьблять мене за страчене життя,

ооооТебе ж – лиш за любов і співчуття.



73

Ту пору року бачиш ти в мені,

Коли вітри і холоди надворі,

І голий ліс, що в пишнім був вбранні,

Й синиці свист – прощальний голос в хорі.

В мені ти бачиш смуток того дня,

Як захід, просіявши, завмирає,

І в сутінки повільно порина,

І ніч, неначе траур, все вкриває.

В мені ти бачиш зблиск того вогню,

Що в попелі літ юних догоряє,

Й чим жив колись, тепер – вже й не збагну –

Чомусь останні сили забирає.

ооооТи бачиш все і любиш ще сильніш:

ооооЙ ця пізня осінь нам весни миліш.




74
Будь певна: якщо нагло під арешт

Візьмуть мене, не давши на поруки –

Від мене щось в рядках цих, врешті-решт,

Залишиться тобі й після розлуки.

В них віднайдеш минулі наші дні,

Де тільки ти, й затьмила всіх собою.

Землі – земне, найкраще ж, що в мені –

Моя душа – залишиться з тобою.

Все інше – осад лиш на дні життя,

Для червів здобич – тлінне моє тіло:

Злодійський ніж – і кане в небуття –

Твоєї пам’яті не заслужило.

ооооВсе ж найдорожче, що ношу в собі –

ооооВоно твоє й залишиться тобі.


75
Тамуєш ти мій спраглий дух і зір,

Як висохлу ріллю дощами хмара,

І я вступаю знов з тобою в спір,

Який веде з своїм багатством скнара.

То гордий він, то сумніви гризуть,

Злякавшись, що позбудеться запасу; –

Так я: то наодинці хочу буть,

То всім являть життя свого окрасу.

То ситий я тобою, то в журбі

Без тебе майже з голоду вмираю;

Щось маю сам, а щось беру в тобі,

То – наче лід, то в полум’ї згораю.

ооооТо ситий, то голодний – й так щодня:

ооооЧи повний вщерть, чи випитий до дна.




76
Чому мій вірш не радує мене

Відтінків грою? Все у ньому рівне.

Чому не зблисне в нім, не промайне

Зворот химерний, порівняння дивне?

Чому повторюю весь час одне,

Якщо й нове, то у старій одежі,

Де кожне слово видає мене

Й весь досвід мій в свої вміщає межі?

Кохана, знай: все, що пишу – тобі;

Лиш ти й любов – віршів моїх основа,

Все, що здобув я в радості й журбі –

Нове вбрання лиш для старого слова.

ооооМоя любов – мов сонце у блакиті:

ооооВона й нова, й стара вона щомиті.



77
Покаже дзеркало твоєї вроди збиток,

Годинник – як марнуєш ти свій час,

Листки ж, що прийняли душі відбиток,

В цій книзі збережуть тебе для нас.

Правдиво зморшки дзеркало покаже,

Цим нагадавши про майбутній тлін,

Як час від нас втіка – годинник скаже –

Як крадькома сплива у вічність він.

Віддай, що втримать в пам’яті не можеш,

Цим білим аркушам: жагу й любов;

Від них звільнившись, дітям цим поможеш

Мужніти – їх колись зустрінеш знов.

ооооДумкам, записаним, щоб не забути,

ооооВизнання й славу суджено здобути.




78
Так часто музою тебе вважав,

Мені давала ти таке натхнення,

Що всяк, хто пише, досвід перейняв:

Ввійшло й у вірші їх твоє імення.

Німим устам спів тенора даєш,

Безкрилу посередність вчиш літати,

Змужнілим крилам – пера додаєш,

Найкраще вчиш, як досконалим стати.

Пишаюсь я, що теж доклав зусиль,

І що мій вірш живе лишень тобою –

В чужих рядках ти правиш тільки стиль,

Лиш грацію їм придаєш собою.

ооооТи вмієш і буденну прозу дня

ооооПеретворить в мистецтва надбання.



79
Коли була прихильна лиш до мене,

В мій тільки вірш вливався чар твій весь,

А зараз в’яне вчора ще зелене

І квола муза заблукала десь.

Я визнаю, кохана: твоя врода

Достойнішого вимага пера,

Але така поета вже природа:

Те віддає, що в тебе забира.

Він славить цноту, та краде це слово

Із твоїх вчинків, а красі хвала

З твого обличчя взята, а не нова,

Поезія його в тобі жила.

ооооТо ж дякувать за вірш нема підстав:

ооооЩо в тебе взяв, тобі ж те і віддав.




80
О, як мені день видався за рік,

Коли згадав, яким поетом видним

Оспівана твоя краса навік;

З ним поряд вірш мій здався жалюгідним.

Як океану все одно, кого

Гойдають його хвилі неозорі –

Так човник мій за кораблем його

З’явивсь зухвало на твоїм просторі.

Мені в штормах загинуть не даси,

Штиль подаруєш, відведеш негоду;

Його ж напнулись туго паруси,

Він гордовито кілем ріже воду.

ооооХай і на дно судилося піти –

ооооВ любові й смерть не боязно знайти.




81

Чи перш тобі судилося померти,

Чи я піду раніше в небуття,

Та смерті пам’ять про тебе не стерти,

Тоді, як весь я кану в забуття.

Твоє ім’я підхоплять дужі крила,

А мій зотліє безіменним прах;

Чека мене для жебраків могила,

Твоя ж гробниця – у людських серцях.

Твій пам’ятник в рядках моїх нетлінних,

Нащадків очі прочитають їх;

Воскреснеш ти в прийдешніх поколіннях

Й коли вже не залишиться живих.

ооооТи вічно житимеш в моїх віршах,

ооооДе й дихання живе – на їх устах.




82
Ні музи не цінуєш, ні мене ти,

Тому спокійно і сприймать могла

Слова присвят, які тобі поети

Дарують, щоб прихильною була.

Твоїх думок і вроди досконалість

Мої не в змозі виразить слова;

Ти прагнеш інших, де б тобі дістались

Свіжіші барви й форма більш нова.

Будь так – та після вивертів словесних

І фальші всіх цих риторичних фраз

Ти знов признань моїх, простих і чесних,

Захочеш і згадаєш їх не раз.

ооооРум’янять тих, в кого щока бліда:

ооооТи ж гарна й так – жагуча й молода.




83
Тебе не бачив я в рум’ян одежі,

Красі твоїй не личить їхня фальш.

Я певен: перевершуєш ти межі,

Які поета не пускають дальш.

І ось чому нема похвал для тебе

У мене більш; являєш ти сама

Поезію в собі – чи ж є потреба

Й у віршах ще, де вже її нема.

Моє мовчання ти гріхом вважаєш,

Я ж до заслуг відношу німоту;

Принаймні, хоч до інших не рівняєш,

Чий кволий вірш ганьбить любов святу.

ооооТе, що живе лишень в очей красі –

ооооНе виразять твої поети всі.




84
Хто скаже більш? Хто може щось додати

До слів хвали, що ти – це лише ти?

В яких скарбницях потайних шукати,

Щоб хоч тобі подібне щось знайти?

Навряд чи до чеснот твоїх добавить

Моє перо нужденне щось нове;

Але свій скромний вірш в віках прославить

Той, хто тебе тобою назове –

Хай лиш відтворить, що в тобі так ясно

Природа втілила краси взірцем;

Й не згине його слава передчасно,

І світ увесь назве його творцем.

ооооА щоб уникнуть лесті і хвали,

ооооЗнай: для краси це гірше від хули.




85
Принишкла моя муза безсловесна,

В той час, як інші пруться напролом,

Щоб втілить в слово юні твої весни

Талантом – хтось, хтось – золотим пером.

Що в слові в них – я в думці лиш лелію;

В кінці їх гімнів прошептать “Амінь”,

Немов дячок гугнявий – все, що вмію:

Не пісні навіть – тільки еха тінь.

Я лиш повторюю: “О так, звичайно,”–

Й додать до цього ще б щось чи й зумів,

Я подумки освідчився б негайно

В коханні, а сказать – забракне слів:

ооооШануй поетів інших за їх спів,

ооооМене ж – за думку, хай вона й без слів.



86

Чи не віршів його тугі вітрила,

Що славу і хвалу тобі несуть,

Мої думки скували? Як могила

Нутро їм стало, де вони ростуть.

І чи не дух його, що в духів вчився

Майстерності, мене так сколихнув?

О ні – ні він, ні той, хто з ним зріднився,

Двійник його, на вірш не посягнув.

Ні він, ні дух – нічний його облесник –

Що так лукаво догоджав йому,

Затьмарить не змогли б надій воскреслих,

І я змовкаю зовсім не тому; –

ооооТа якщо сонцем входиш в його вірш,

ооооТо мій блідніє і згаса все більш.




87
Прощай! Твій скарб не для мого достатку,

Йому ціну ти знаєш і сама.

Ти вільна, починай усе спочатку,

Затримувать тебе підстав нема.

Чи ж не отримав я тебе задаром?

Щоб володіть, які заслуги мав?

Я знав: вернуть прийдеться незабаром;

Варт захотіти: я вже б не тримав.

Тому дарунку й ти ціни не знала,

Чи ж я його належно міг цінить?

Тепер, прозрівши, ти назад забрала

Той скарб, який вже нічим замінить.

ооооЯ королем був, доки сон тривав,

ооооА як проснувся – знов слугою став.




88
Коли захочеш день мені згасити

І піддаси презирству і ганьбі –

На твоїм боці, за тебе просити

Я буду, й помагатиму тобі.

Гріхи всі власні знаючи найкраще,

На суд людський я виставлю себе;

Скажу, яке життя моє пропаще,

Аби лиш зняти докори з тебе.

І я від цього теж здобутки маю,

Бо щасливіша ти, як мені гірш,

А успіх твій, як власний, вже сприймаю;

Ти – в виграші, а я – удвічі більш.

ооооЯ твій настільки й так тебе люблю,

ооооЩо ради цього сам себе згублю.




89
Скажи, що заслужив твою огуду

Якоюсь вадою – я не втаю її;

Назви калікою – і я кульгати буду,

Прийму на віру доводи твої.

Щоб пояснити й виправдать розлуку,

Ти не зневажиш так мене, як сам

Тобі в догоду, а собі на муку;

Що знав тебе – і виду не подам.

Не стрінусь більш тобі, із уст святому,

Кохана, імені вже не злетіть;

Лиш тільки б хтось в тобі мою знайому

Не запідозрив – ладен все стерпіть.

ооооЗа тебе сам з собою в боротьбі:

ооооТобі чужий – не милий і собі.




90
Якшо колись розлюбиш – хай це буде

Тепер, коли нічому вже не рад,

Хай світ мене осудить і забуде,

Але не будь останньою із втрат.

О, не додай до відчаю ще й зраду,

Коли і так обсяде серце жаль;

Нехай світанок принесе відраду,

А не поглиблює дощем печаль.

Залиш мене, та не в останні миті,

Коли зігнусь я і від менших бід;

Тепер залиш, щоб міг я зрозуміти:

Вже більших втрат мені чекать не слід.

ооооЩоб навіть горе з розпачем тяжким

ооооВже після цього не здалось таким.




91
Хто хвалиться походженням, хто вмінням,

Хто силою, хто з погреба вином,

Хто одягом, хто дорогим камінням,

Хто соколом, хортами, скакуном.

З них кожен має й інші вподобання,

Але знаходить радість в чімсь однім.

Мені ж одне дісталося надбання,

Та інші всі вмістилися у нім.

Твоя любов за родовід знатніша,

За скарб дорожча, краща за вбрання,

За полювання з соколом миліша,

Вельможніша за титули й звання.

ооооТи можеш все забрать, чим володію. –

ооооО, як тоді одразу ж я збіднію!




92
Найгірше вчиниш, кинувши мене,

Бо все моє життя в руках у тебе,

Й одразу згасне, як любов мине:

Не любиш ти – то й жити вже не треба.

Чи ж варт мені боятись більших бід?

Й найменша ставить нездоланну межу.

На долю нарікати все ж не слід:

Від примх твоїх принаймні не залежу.

Вже б і до ревнощів не довела,

Бо твоя зрада рівносильна смерті.

О, яке щастя, доле, ти дала:

Коханим буть – блаженство, щастя – вмерти.

ооооТа є і в цьому присмак гіркоти:

ооооЧи ж певен я, що не лукавиш ти?



93
Що ж, буду жить, важаючи: ти вірна

Мені, любимим віриш так устам,

Що вже не люблять, з виду хай покірна;

Очима – тут, а серцем – вже десь там.

У багатьох – і сумнів, і відвага –

Все на обличчі – хмурість брів, їх згин.

Хоч погляд твій не затіня зневага –

Чи ж певен, що нема і в серці змін?

Напевне, вища сила так звеліла,

Щоб усміх ніжний осявав уста;

Яка б неприязнь в серці не кипіла,

В очах твоїх лиш ласка й чистота.

ооооТа Єви яблуко – спокуса вроді й цноті,

ооооЯкщо за ними не стоять чесноти.



94
Хто здатен скоїть, та не чинить зла,

Недобрий намір стримавши завчасно;

Хто інших рушить, сам же, мов скала,

Став непорушно, гордо, безпристрасно –

Той доблесть успадковує з небес,

А від землі – усі її багатства;

В нім благородства й честі дух воскрес,

А інші всі – його слухняна паства.

Так літом квітка нам красу явля,

Хоч лиш для себе і цвіте, і в’яне;

Та досить лиш, щоб завелась в ній тля,

Як і бур’ян за неї кращим стане.

ооооЙ красу злі вчинки зводять нанівець:

ооооОтруйних роз миліший нам мокрець.




95
Як вмієш прикрашать ганьбу свою,

Яка руйнує, мов черв’як у розі,

І добре ймення, і красу твою –

Твої гріхи в якій розкішній тозі!

Ті, хто розносять плітки і хулу,

І все ганьблять, що тільки заманеться –

Щораз хулу міняють на хвалу,

Лиш імені твого язик торкнеться.

В яких покоях захисток дала

Гріхам своїм, й сама стоїш на чатах!

Ти вродою маскуєш плями зла –

Їх око не впізнає в пишних шатах.

ооооАле цим шкодиш, перш за все, собі ж:

ооооВід зловживання щербиться і ніж.



96
За твій недолік юність хтось вважає,

Свавілля хтось, а ще хтось – благом їх.

На цю відмінність мало хто зважає,

В чесноти ти вдягаєш навіть гріх.

Як скло просте у персні королеви

Вважають всі за справжній діамант –

Так вчинок злий в оздобі кришталевій

За благо видать вміє твій талант.

Скількох ягнят життя позбавить міг би

Вовк, що ягням прикинувсь між овець;

Пусти в хід чари – о, який проліг би

Слід із тобою зваблених сердець!

ооооАх, зупинись! Я так тебе люблю,

ооооЩо навіть гріх твій в себе переллю.




97
О, як зимою видалась мені

Твоя відсутність, любко незабутня!

Який мороз! Які похмурі дні!

Яка самотність й порожнеча грудня!

А час минав – і літо вже сплива;

Вслід осінь йде з багатими дарами,

Мов, щойно мужа втративши, вдова,

Так щедро завагітнена плодами.

Мені здавалось: пишні хай дари,

Але сирітської їм не уникнуть долі;

Нема ні літа, ні його жари

Без тебе, не щебечуть птахи в полі.

А там, де й чуть несмілий, тихий свист –

В передчутті зими вже в’яне лист.




98
З тобою я розстався навесні,

Як квітень роздавав всім одяг звабний;

Усе цвіло, звучали скрізь пісні,

З небес всміхався і Сатурн незграбний.

Та не могли ані пташиний спів,

Ні перших квітів запахи і колір

Розвіять сум моїх зимових снів;

Не рвав я квітів, не гуляв у полі.

Не тішила мене весни краса,

Ні пурпур роз, ні білизна лілеї:

Лиш краплю їм вділили небеса

Твоєї вроди, ніжності твоєї.

Мені й весна без тебе – мов зима;

Лиш тінь твоя, коли тебе нема.




99
Фіалці ранній докір кинув я:

“Свій запах крадеш де, злодійко мила?

Не з уст коханої? І чи ж своя

Краса пелюсток, чи тобі вділила

Із щік своїх теж подруга моя?”

В лілеї – рук коханих білизна,

Твоє ж волосся – в бруньках майорану,

І в розах теж: та біла, мов стіна –

З твого відчаю, з сорому ж – багряна,

А третя, інша, все, що й ті, взяла,

В додачу ж – з подиху ще й аромату;

Та все ж злодійкам не уникнуть зла:

Хробак їх сточить, беручи з них плату.

О, скільки квітів зір милують мій,

Та в кожній – запах або колір твій.

@темы: Дiйснiсть

---

Инновационая краска для волос меняющая цвет под воздейстием температуры

@темы: а поговорить?!, Дiйснiсть

---

Шекспир. Сонет 30

Когда на суд безмолвных дум своих
Воспоминанья прошлого влеку я,
Скорбя опять о горестях былых,
О дорогих утратах вновь тоскуя, -
Не плакавшие ввек глаза мои
Потоки слез тогда исторгнуть в силе,
И об умершей плачу я любви,
И о друзьях, исчезнувших в могиле.
От горя к горю вновь перехожу,
Печалюсь вновь печалями былого,
Страданьям давним счеты подвожу,
За что платил, уплачиваю снова.
Но только вспомню о тебе, мой друг,
Не станет больше ни утрат, ни мук.


в переводе А. Финкеля

@темы: Грустно

---

Люди, як кораблі

@темы: Music, Грустно, Дiйснiсть

---

Ссылки по ГП

Проект «Поттер-Фанфикшн»

lib.rus.ec/s/12419

=============

Фанфик портал

fanfic-portal.com/category/garri-potter/drarri/

=============

Память героя

ficbook.net/readfic/1017403

макси)

============

Рокировка Автор: KaroT

slitherin.potterforum.ru/viewtopic.php?id=27543

@темы: ссылки по ГП

---

Отличный набор валентинок))

@темы: честно ворованное ВЕЗДЕ!, веселуха

---

Отличная коллекция валентинок))